Viter - Незакохані, Viter

- Жанр: Сучасний любовний роман
- Автор: Viter
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ангеліна Біла була дівчиною, яка могла б працювати гучномовцем у школі — і їй навіть не знадобився б мікрофон. Вона завжди говорила голосно, сміялася ще голосніше й знаходила можливість встряти у будь-яку суперечку, навіть якщо вона її не стосувалася. Її язик був гостріший за ніж, а очі горіли азартом щоразу, коли вона знаходила чергову жертву для своєї іронії.
— Сорока! — вигукнула якось Ліана, коли подруга в черговий раз принесла їй усі плітки школи раніше, ніж їх встигли вигадати.
— Що? — обурено запитала Ангеліна, але одразу всміхнулася. — Це в хорошому сенсі?
— Ну звісно! Ти ж така ж тиха й непомітна, як справжня сорока, — хмикнула Ліана.
— Тобто чарівна, розумна і в курсі всіх новин?
— Швидше, надто енергійна, всюди лізе й не закриває дзьоба, — віджартувалася Ліана.
— Зате весела!
Так прізвисько Сорока закріпилося за нею швидше, ніж вона встигла придумати відмазку, чому це несправедливо. Але насправді воно їй навіть подобалося. Бо яка ж ще птиця могла так галасливо й ефектно з’являтися у всіх місцях одночасно?
Ангеліна була дівчиною, яка жила за принципом «Треба брати від життя максимум — і при цьому обов’язково всіх веселити». Іноді її підколки межували з тролінгом, а сміхова атака була настільки безжальною, що навіть найсерйозніші люди здавалися.
Вона мала довге світле волосся, яке завжди вкладала так, ніби тільки-но вийшла з реклами шампуню (а насправді — просто розтріпувала руками). Карі очі виблискували хитрістю, а усмішка майже ніколи не зникала з її обличчя. Вона любила яскравий одяг, експериментальні зачіски й настільки голосний сміх, що його можна було чути навіть через закриті двері класу.
Її особливий талант? Псувати життя Оресту Дроздику.
— Дроздик, знову втік від розуму? Чи цього разу він сам від тебе втік? — якось пожартувала вона, коли він випадково спіткнувся біля її парти.
— Ти можеш бодай п’ять хвилин не коментувати все, що я роблю?
— Ні. Бо це буде нудно.
Їхні перепалки стали традицією, яку всі сприймали як щось звичне. І хоча вони ніколи цього не визнавали, без цих суперечок життя в школі було б менш веселим.
Ангеліна завжди була поруч із Ліаною, підтримуючи її в будь-яких пригодах. Навіть якщо ці пригоди включали витягування подруги на костюмовану вечірку, переконуючи, що це «супер-план», а не «ще одна можливість вляпатися в історію».
— Давай, я тебе підтримаю. Разом підемо працювати в цирк — я буду акробаткою, а ти їстимеш пончики й показуватимеш, як вдавитися так, щоб люди лякалися! — зухвало підморгнула вона, коли Ліана черговий раз пручалася.
— Дякую за віру в мої здібності… — Ліана закотила очі.
Але саме за це її всі й любили. Бо якщо в тебе є Ангеліна Біла, тобі ніколи не буде сумно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незакохані, Viter», після закриття браузера.