Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

— Маленьке створіння сьогодні завітало до мене сьогодні в гості?..

Голос лунав у голові. Могутній, первісний, моторошний – він висмоктував сили.

— Хто ти? Чи що ти? — Мур витягнув меч. 

— Я — дещо старе. Дуже старе. Мені тут нудно, котику. Пограй зі мною — і, можливо, я тебе відпущу.

— А в що ти граєш? — спитав Мур, хоча страх сдавлював груди. Та він ішов уперед.

— У котика й мишу. І цього разу мишкою будеш ти! — пролунало попереду. Із тіні постало велике чудовисько, один в один з яким він зустрівся на Загадковому острові.

Лицар приготувався до бою, міцно тримаючи меч. Потво-ра кинулася на нього, і Мур відбивав удари пазурів, намагаючись знайти мить для точного випаду. Але чим завзятіше бився Мур, тим лютішими ставали атаки чудовиська. Кожен відбитий удар, виснажував його дедалі більше. Лицар розумів: з таким підходом у цьому бою перемоги не здобути. І як чудовисько з Острова опинилося тут? Та на роздуми не було часу, треба діяти — змінити тактику тут і зараз. Мур спробував ще раз перейти в наступ — швидко й наполегливо — але пропустив потужний удар, який витримали лати. Котика відкинуло, в голові паморочилося, а сердце гучно калатало від напруги. Страх відступив. Він розумів: цей бій програно. З таким спритним і могутнім супротивником йому ще не випадало битися. Але на подив Мура, чудовисько не поспішало атакувати — лише ходило навколо, тримаючи відстань.

— Підіймайся, малий котику. Час завершити бій, — прошепотіла потвора.

— А я ще трохи полежу. Не хочу більше битися, — спокійно відповів Мур. Він помітив: щойно зник страх — чудовисько також притихло й стало менш рухливим.

— Тоді я нападу!

— Нападай, якщо хочеш, — Мур лежав і спокійно роздивлявся космічні краєвиди: як сяють зірки й далекі світи. — Подивись, як гарно довкола.

— Що? Про що ти взагалі говориш? — чудовисько зупинилось, збентежене й розгублене.

— Кажу: навколо гарно. Подивись, — Мур підвівся й повільно пішов до чудовиська.

Але потвора не поспішала нападати. Мур просунувся ще ближче — і чудовисько почало відступати. Він прискорив крок. І раптом усе стало зрозуміло. У цих землях водиться одна невеличка комаха — на вигляд нічого особливого, але надзвичайно небезпечна. Отрута, яку комаха випускає у повітря, викликає видіння, котрі постають у вигляді того, що тебе лякає.

Коли морок розвіявся, Мур побачив, що стоїть у кімнаті з кількома вельможами — і тим самим гостем, за яким ішов.

Усі вони були в масках — мабуть, щоб дихати серед отруйних випарів. У руках гість тримав крихітну комаху. А за спинами змовників височіла могутня постать барона Кабана.

— Ось і знайшов вас, заколотники. Дякую, що самі показали дорогу. Ви всі заарештовані — і ця комаха вам більше не допоможе.

Хтось здивовано дивився, інші засміялися.

— Прийшов один? Ти нас усіх заарештуєш? — промовив один із змовників, знявши маску і зухвало посміхаючись.

— Ні. Королівська варта вже перекрила всі входи і виходи. Королева знає про змову. І я впевнений, що скіпетр і мантія — тут, — спокійно мовив Мур.

— Тут. Але для тебе все скінчиться швидше, ніж варта встигне нас схопити, — промовив Кабан, виступаючи вперед. — Я витратив надто багато часу й сил, щоб усунути Фоннек, і тепер не здамся просто так. Один на один. Я і ти, мале кошеня.

— Навіщо створювати заколот? Фоннек править мудро і справедливо, королівство процвітає, всі живуть у злагоді.

— Королівству потрібен справжній король — сильний і вольовий! Хижаки знову мають стати тим, ким були — володарями світу, а не слугами одного королівства! — випалив барон.

Кабан кинувся на Мура, розмахуючи важкою булавою. Котик відступав — він не хотів битися, лише тягнув час. Кабан скаженів, сипав образами — прагнув розлютити Мура, змусити його піддатися емоціям і зробити помилку. Але Мур тримав себе в лапах. Він мовчки виконував свою справу — спокійно, обережно, не піддаючись на провокації.

— Лицар просто тягне час, Кабане! Закінчуй із ним — і тікаємо звідси! — крикнув хтось із змовників.

— Той, хто псує наші плани, має заплатити! — прогарчав Кабан, вже помітно втомлений від погоні за лицарем по всьому залу.

— Чому всі злодії так люблять багато розмовляти? — пожартував Мур, не втрачаючи нагоди дошкулити супротивнику.

— Я тебе впіймаю! — проревів Кабан.

У цей момент у залу увірвалась королівська варта.

— Всі змовники — під арешт! Наказ королеви! Здайте зброю й зберіться в центрі зали! 

Усіх заколотників було затримано. Вовки здалися без спротиву, щойно побачили, що прибули всі сили королівської варти. Очільник змови, барон Кабан, який давно мріяв скинути королеву й узурпувати трон, зрозумів: Мур не брехав. Заколотник лише зиркав з-під лоба й бурмотів собі щось під ніс. Скіпетр і мантію знайшли в залі — захованими в одной із скринь.

Коли варта закінчила оточення і захоплення змовників, до зали прибула королева.

— Бароне, ви присягали на вірність мені та короні! А те-пер виявилося — ви очільник змови проти мене. І багато з вас, присутніх тут, були мені близькими. Я глибоко розчарована!