Юлія Богута - Совість для диявола, Юлія Богута

Чорні шматки полетіли в пакет. Я дивилась, як вони повільно падали в смітник та виглядали з нього, й не могла стримати сліз. Було так образливо, що навіть Галина Сергіївна мовчки оплатила своє замовлення та втекла. Певно очікувала сварок між нами.

— Адель...? — тихо спитав диявол, поки я так і стояла ніби вкопана на одному місці. — Все добре, пожежі немає… ми встигли вчасно... Чи ти за мене так злякалася?

— Та краще б ти згорів! — розплакалась від втоми та образи.  — Я це м'яско на чорний день відкладала! А тепер цей день настав! І як мені стрес долати? От як? Що на світі може зрівнятися з цим?! Та ніщо!

— Ти серйозно...? — розгублено перепитав він, витираючи руки от дорогі штани. — Розплакалась через відбивні...?

— Через "мої" відбивні! — уточнила, обіймаючи себе за талію. — Це єдине, що зігрівало мою душу в зимові дні! Чи багато ти розумієш?

— То ти замерзла? — веселіше спитав цей нахаба, поки я давилась сльозами. — Так і бути, відьмо...

Даймонд Райт нахабно подолав мізерну відстань між нами та обійняв, притискаючи до голих грудей. Я навіть не  встигла усвідомити, як моя родова магія моментально пробудилася та відреагувала на загрозу. Долі хвилини  й диявол відлетів від мене прямо в стіну, вдаряючись головою об старий годинник. От вам і "добрий ранок"...