Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

Розділ 12

  Увечері після вечері, коли встали з-за столу Амір сказав Лесі:

- Ти сьогодні будеш ночувати сама і побачимося ми з тобою завтра десь ближче до обіду. Покажу тобі баранів, а також коней. Якщо захочеш, то й верхи покатаємося. А зараз на добраніч.

  Амір одягнув куртку та вийшов з будинку залишивши дівчину стояти серед вітальні в недорозумінні. Вона хотіла виказати заперечення та запитати, а куди ти йдеш на ніч. Та вчасно стрималася, яка їй різниця куди він пішов. Це навіть краще, бо тепер у неї буде можливість спокійно виспатися, побути на самоті. Леся зайшла до спальні, роздягнулася та лягла. А й справді куди це він пішов? Мабуть, до коханки, а куди ще можна йти на ніч. Без сумніву у нього хтось є. Мабуть, якась селянка, напевне заміжня. Аби та селянка була вільна, то одружився б він з нею і ніяких проблем, не став би нічого вигадувати. Така думка Лесю навіть ще сильніше роздратувала, викликала обурення.

- А чого це я так нервую?- запитала сама себе у голос.- Поводжуся, як ревнива дружина. Яке мені діло до нього. Хай йде куди хоче і робить що хоче, головне, щоб мене не чіпав. Може він просто з друзями пішов пиво пити.

  Леся вкрилася ковдрою з головою намагаючись позбутися зайвих думок і зосередитися на своїх проблемах. Почала пригадувати все, про що розповідав їй сьогодні Амір про цей сільськогосподарський бізнес. Отож висновок такий, овець вирощують для отримання вовни, м’яса та молока. І найголовніше у цьому бізнесі -  мати стабільних покупців. Якщо не буде охочих купувати всі ці продукти, то й виторгу не буде.  А дід скаржився на проблеми зі збутом, тоді як в Аміра справи йшли набагато краще. І саме це її й наштовхнуло на думку: якщо у діда не буде зовсім покупців, то й бізнес його перестане існувати, не буде у нього грошей бандитам платити… Отож, треба зробити так, щоб у діда взагалі не залишилося жодного покупця. Треба відбити у покупців бажання купувати хоч що-небудь у нього. Це здалося Лесі чудовою ідеєю і вона посміхнулася сама до себе. Тільки, як це зробити? Вона ще не знала, але вирішила подумати над цим завтра. Насамперед треба більше дізнатися про клієнтів діда і переконати їх, що товар неякісний. Хоч, це тільки задум, але він її заспокоїв. Вперше за кілька днів Леся заснула спокійно та міцно…

  Амір прив’язав свого коня біля великої дерев’яної будівлі, яка виконувала функцію нічного клубу для чоловіків у цій сільській місцевості. Зазвичай тут збиралися фермери, щоб випити коньяку та обговорити наболілі проблеми, знайти вихід зі складних ситуацій, які склалися в окрузі. Перед входом до клуба Амір призупинився та обернувся навколо себе кинувши погляд на декілька пікапів та скутерів, які були тут припарковані. Він зрозумів, що вже всі зібралися і чекають напевне тільки на нього. Амір міг би теж приїхати пікапом, або на позашляховику, але йому подобалося їздити верхи. Взагалі він був єдиним фермером, який їздив верхи й через це багато хто вважав його чуднуватим, але Амір ніколи не виправдовувався і ніколи нікому нічого не доводив. Йому в принципі було начхати, що про нього там думаю інші. І його зовсім не дратувало те, що всі навколо вважали його дивним, а дехто і зовсім ненормальним. Хай краще так, бо правда про нього взагалі б змусила фермерів ставитися до нього по-іншому.

  Амір зайшов до клубу та зняв куртку, повісив тут в коридорі й батіг теж. Збадьорився та пройшов далі до просторого великого залу де стояв густим туманом сигаретний дим та гучний галас. Ліворуч від нього знаходилася барна стійка, за якою молодий бармен Марко поспіхом розливав пиво та інші алкогольні напої. Праворуч стояло безліч столиків за якими й сиділи чоловіки, які пили, курили та голосно обговорювали проблеми, які не давали їм спокою. Хтось із фермерів помітивши Аміра голосно вигукнув:

- Нарешті прийшов, відірвався від своєї гарненької дружини. Мабуть, гаряча…

- Прикуси язика Миронович,- перебив його Тимофій Васильович, який теж тут був, -не забувай, що ти говориш про мою онуку і про мого зятя.

  Тимофій Васильович підвівся з-за столика та підійшов до Аміра. Він демонстративно обійняв його, чітко показуючи присутнім, що тепер вони з Аміром стали однією сім’єю. У його поведінці відчувалася гордість тим, що він вдало видав заміж свою онуку. Тимофій Васильович був певен: відтепер його становище зміцниться, прибутки зростуть, і все буде так, як він задумав.

- Вітаємо вас з одруженням Аміре,- озвався літній фермер із сивим волоссям.

- І я тебе вітаю. Бажаю тільки щастя,- додав інший.

- Щоб дітки у вас здорові народилися! – вигукнув третій,- піднімаючи келих.

  Фермери один за одним почали підводилися, підходили до Аміра. Вони тиснули йому руку та висловлювали щирі, хоча й прості побажання. Амір зобразив посмішку на обличчі, але це була радше маска, ніж відображення його справжніх почуттів.

  «Хай потішиться. Хай порадіє,- подумав він, глянувши в бік Тимофія Васильовича продовжуючи ввічливо кивати у відповідь на вітання.- Тільки як йому вдалося змусити Лесю погодиться? От про що варто дізнатися. Старий цей розумний, хитрий і, без сумніву, бездушний, раз пішов на те, щоб використати власну онуку у своїх інтересах.  Так, для нього це лише спосіб отримати вигоду і більше нічого крім вигоди».

- Перш ніж почати обговорювати важливі питання пропоную випити за нашого друга Аміра та за його дружину,- вигукнув бородатий худорлявий фермер,- Марко, а ну, подай Амірові склянку з коньячком.

  Бармен швидко налив у склянку напою та підніс Амірові.

- Дякую вам, друзі, за привітання,- сказав голосно Амір, піднявши високо свою склянку, а потім випив її вміст одним ковтком, таким чином виявляючи повагу до присутніх.

- Сідай за наш столик,- запросив Аміра Тимофій Васильович.- Скажи, ти задоволений моєю онукою? Не створює вона тобі ніяких проблем?

- Ще і як задоволений,- відповів Амір сідаючи поруч з ним,- гарна, розумна, допитлива… закохана у мене до нестями.

  Амір навмисно додав останні слова, щоб подивитися на реакцію свого співбесідника. І був здивований тим, що Тимофій Васильович тільки посміхнувся від задоволення. «Справжній егоїст,- переконувався у цьому все далі  Амір.- І все ж таки як йому вдалося змусити Лесю підкоритися йому?»

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍