Marta Nahanda - Несподіваний шлюб , Marta Nahanda

— що ти робиш?  Пусти мене, негайно!
Віталік: не все буде відбуватися, як ти захочеш, Лілю.
— я сказала, відпусти мене негайно, прямо зараз!
Віталік: окей, але знай, я буду робити все, щоб ти страждала від болю.
— та пішов ти б до чортів бісих.

Я так була зла,  що йшла і посеред дороги нікого не бачила і врізалася в щасливого Дмитра.

Дмитро: ей, легше. Ти валиш, як танк. — пожартував хлопець.
— вибач, якщо чесно таке собі порівняння. — пробурмутіла я з нотками злості. 
Дмитро: Щось сталося? 
—не питай. Ти торт вже розрізав? Мене це цікавить. 
Дмитро: ні, а буде ще торт?
—  ти, як мала дитина правда ходімо розріжеш і задуєш свічки.
Дмитро: ти найкраща дружина.
— не розкидайся такими  словами, а то пошкодуєш.

Ми пішли в зал. Я попросила офіціантів завезти торт.

— загадай бажання, те що ти дуже сильно хочеш, саму най най най най найзаповітнішу мрію.
Дмитро: Лілю, чшшш.  Помовчи трохи. – Дмитро загадав бажання ми всі його з'їли.  І потім поїхали всі додому. Ми пішли до машини. Я ж заснула. Але коли ми приїхали мене Дмитро розбудив. – добре, що ти прокинулася, а то думав, що якщо тебе поцілувати, то ти  прокинешся.

— ти що принц? Правильно ні.

Ми вийшли з машини і зупинилися в коридорі  біля своїх кімнат.

Дмитро: дякую, тобі за подарунок і за день народження, —  хлопець поцілував мене в щічку.

— надіюсь, що ти на моє день народження хоч букет квітів надішлеш.

Дмитро: ну чому, я влаштую найграндіознішу вечірку. 

— не влаштовуєш, бо моє день народження влітку, а ми вже до того часу розведемося. Надобраніч.

Я пішла і одразу відкинула коньки...
Зранку прокинулася, пішла в душ спустилася на кухню поснідати, Дмитра вже не було напевно на тренуваннях. Потім пішла  до кімнати одягатися. Я  вдягла рожевий брючний костюм з топом та з аксесуарами рожевими окулярами та кульчиками і кольєм. Та взула черевички. Зробила нюдовий макіяж та укладку . Замовила таксі і стала очікувати його. Через 10 хвилин приїхало таксі і я вирушила в офіс. Зайшла в кабінет.

— привіт напарнику!

Олег: привіт, тебе вчора не було.
— а до речі про вчора. Бос не питав?
Олег: спитав чи ти ще не прийшла,  я сказав ні адже не знав чи прийдеш. Все таки день народження в твого чоловіка гонщика було. А він добре, ясно.
— тут щось не так. При любій ситуації він би звільнив мене.
Олег: я теж так подумав. Може він боїться тебе звільнити?
— ти що таке плетеш ? Він боїться мене звільнити це жарт. Але він змінився дуже сильно
Олег: потрібно працювати.
— так.

Ми працюємо не покладаючи рук 4 години. Я була прийшла в офіс 9:00, а зараз 13:00

—ми пропустили обід.
Олег: нічого страшного.

І тут в наш спільний кабінет з Олегом вривається зла Вікторія..

Олег: стукати треба
Віка: закрийся.
— що сталося вже?
Віка: якийсь дибіл, сказав що моя піжама ужасна. В ній не комфортно каже. А я кажу не подобається не ходи.  До того ж сам Феро бей Корхан ходить в ній йому подобається то ти не комфортний.
Олег: аахахах файна піжама Ліля мені її на день народження подарувала. 
— ти переживаєш через це?
Віка: звісно що ні. Він це доводив мені 2 години час тільки дурно витратила. Дурнуватий когут.
Олег: я бачу ви схожі в обзиванні чоловіків 
Віка та я одночасно: закрийся.
Олег: і в синхронності.

Потім ще чотири години попрацювали і 25 хвилин ми з Олєгом пили каву. Я лате, а Олєг мій колєга пив американо з молоком. До мене дзвонить Дмитро.

— та
Дмитро: де ти є ?
— в офісі. Де ще мені бути у такий час.
Дмитро: Добре, виходь я вже приїхав.
— ти? А тренування,  так швидко закінчилося?
Дмитро: не задавай лишніх питань. Ти знову почала багато ставити питань.
— ой, вибачте більше так не буду.- я збила виклик. — наглий, самозакоханий і самовпевнений гонщик..
Олег: дуже чудові риси. Ти вже йдеш?
— ні. Я доп'ю своє Лате і тоді піду. 
Олег: а твій чоловік нічого не скаже, що ти дуже довго збиралася?
— Олег колєго, він завжди так говорить. Так що не привикай. Так,  пропоную випити цей шикарний напій за нас трудящих журналістів.
Олег: будьмо
— гей, гей Бодя гей. – Пройшло 20 хвилин.

— думаю можна йти.
Олег: ага, йди .

Я вийшла з офісу Дмитро стояв спертий на машину.

Дмитро: слава богу ви з'явилися, принцесо.
— вибачте, але були невідкладні справи,  які я мала вирішити ніж вийти. 
Дмитро: 20 хвилин?
— треба було  годину їх робити. Щоб ти ще чекав.
Дмитро: потрібно було.

Я сіла зла в машину розізлив мене покидьок. Дибіл. Правда матюкала його я мовчки.

Дмитро: ти так і будеш мовчати?
— так, буду - випалила я. І більше нічого не сказала, і мовчала до самого будинку Дмитра. Коли приїхали я одразу попрямувала до кімнати прийняла душ. Пішла щось знайти поїсти.  Я вирішила посмажити картоплю. Порізала її на кусочки. Кинула на сковорідку потім посипала спеції та стала чекати до його готовності. 
Потім наклала на тарілку їжу та зробила чай. І почала обідати.
Дмитро: обідаєш і без мене
— а я не наймаласт вашим кухарем,  пане Булатов.
Дмитро: які ми злі. Ууу
— я не зла, а ображена.

Я доїла і допила чай і хотіла йти до кімнати. Але згадала потрібно помити посуд за собою добре,  що є посудомийна машина. Все зробить за мене. Потім подзвонила Ніка.

— Слухаю, подружко.
Ніка: Олег, сказав що ти обідилась на Дмитра.
— от баба пльотка. Ііііі,  яка твоя пропозиція?
Ніка: пропоную розважитися всім нам без чоловіків,  як тобі ідея?
— чудова, якщо я залишуся у вас ночувати.
Ніка: звісно, нам п'ятьом не буде скучно розкажеш, як проходить сімейне життя .
— все, тоді я пішла вдягатися.

Я зайшла в кімнату і взяла собі костюм в клітинку коричневий який складався з шортів топу та піджаку. Макіяж зробила теж нюдовий який був до цього. Накрутила волосся, одягла чорні окуляри взула бежеві високі ботфорди та бежеву сумку від Saint Louren.