Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Кейт відчула легке полегшення, коли підійшла до нього. Усі її сумніви ніби відійшли на другий план.

— Привіт, — сказав Олівер, усміхаючись, — радий, що ти прийшла.

Кейт відповіла йому теплим поглядом, хоча й усередині була ще трохи невпевнена.

— Я не була впевнена, чи це гарна ідея, але тепер здається, що це правильне місце, щоб трохи розслабитися, — сказала вона.

Олівер, посміхаючись, запитав:

— Що будеш пити?

Кейт здивовано подивилася на нього і  похитала головою:

— Я не дуже люблю алкоголь.

Олівер відреагував легко, без жодних обурень. Він просто засміявся і знову посміхнувся:

— Ну, я не люблю людей, які змушують когось пити, але ти просто зобов'язана скуштувати один коктейль. Це мій фірмовий, і я обіцяю, що він тобі сподобається.

Кейт не могла не посміхнутися у відповідь. Олівер, здається, знав свою справу, коли мова йшла про коктейлі, і вона вирішила погодитись, навіть не знаючи, що саме це буде.

Через кілька хвилин Олівер поставив перед Кейт бокал з коктейлем. Вона обережно взяла його і випила перший глоток. Смак алкоголю був ледь помітний, замість цього вона відчула чудовий, яскравий смак манго і маракуї. Він був солодким, трішки кислуватим, але дуже освіжаючим.

— Вау, це дійсно смачно, — сказала Кейт, посміхаючись. — Ти мав рацію, це зовсім не те, що я очікувала.

Олівер злегка нахилив голову і засміявся:

— Я ж казав, що тобі сподобається. Це мій секретний коктейль.

Кейт посміхнулася, вдячна за новий досвід. Вона ще раз обвела поглядом бар і відчула себе трохи розслабленішою. Олівер не поспішав, даючи їй час насолодитися напоєм.

Олівер відійшов обслуговувати інших клієнтів, залишивши Кейт наодинці з її напоєм. Вона сиділа за столиком і неспішно пила коктейль, кожен глоток відчуваючи його свіжість. Важко було не помітити, як її внутрішнє хвилювання поступово зменшується. Кейт вже давно зрозуміла, що алкоголь — це щось, чого вона уникає. Її досвід з алкоголем був негативним: лише двічі в житті вона намагалася пити міцний алкоголь, і кожного разу це закінчувалося болісно. Однак сьогодні щось всередині її говорило, що настав час впоратися зі своїм страхом.

Вона відчула, як серце трохи прискорилося, коли зробила ще один ковток, але цього разу вона не зупинилася. Її руки не тремтіли, як зазвичай, а кожен глоток ніби додавав їй певної впевненості. Вона допила коктейль, і, незважаючи на хвилювання, відчула задоволення від того, що змогла подолати ще одну свою внутрішню перешкоду.

Тим часом Олівер повернувся до неї з новим напоєм для іншого клієнта і помітив, що Кейт вже скінчила свій коктейль.

— Ну що, як враження? — запитав він, підсміхаючись.

Кейт усміхнулася, відчуваючи, як розслабляється, і відповіла:

— Враження непогані. Я навіть не можу повірити, що я випила це.

—Ну тоді ти готова випити і ще щось

Кейт посміхнулася, відчуваючи, як тривоги поступово відступають. Вона була здивована, наскільки легко їй вдалося впоратися з цим почуттям.

— Можливо, але давай не поспішати, — сказала вона, намагаючись зберегти легкість у розмові. — Я ж не хочу бути занадто відвертою з тобою, але думаю, що сьогодні достатньо одного коктейлю.

Олівер посміхнувся в відповідь. Він помітив, як Кейт виглядала розслабленою, хоча все ще зберігала певну обережність.

— Ну, якщо ти так кажеш, то я поважаю твоє рішення. Але завжди радий пригощати, якщо тобі це потрібно, — сказав він, кидаючи жартівливий погляд.

Кейт сиділа за столом, спостерігаючи за людьми, що насолоджувалися своїм часом. Атмосфера в барі була жива, розмови, сміх, звуки кроків і дзвін келихів наповнювали простір. Люди були зайняті власними справами — хтось сміявся в колі друзів, хтось зацікавлено дивився в екран свого телефону, а хтось зібрався за столом, граючи в карти.

Кейт відчула певний спокій серед цього гамору. Вона не була одна, але й не була в центрі уваги. Всі навколо здавалися такими зайнятими своїм життям, що їй не доводилося хвилюватися про те, як її сприймають. Тут вона могла просто бути собою, не думаючи про зайві хвилювання. Їй не хотілося сьогодні йти додому, а хотілося залишатися в цьому місці, де вона могла хоча б на деякий час забути про все.

Їй подобалася ця невимушена свобода, хоча й не могла до кінця зрозуміти, чому саме зараз відчуває себе так комфортно. Бар був наче сховище від усіх своїх думок і переживань.

На годиннику було майже 1 ночі, коли Олівер підійшов до Кейт і запитав:

Моя зміна закінчилася, може, я підвезу тебе додому? Ні, дякую, я ще трохи тут побуду, — відповіла Кейт, посміхнувшись. Знаєш, якщо хочеш, ми можемо поїхати до мене. Я приготую тобі смачну каву. Не подумай нічого поганого, я маю на увазі тільки каву.