Елізабет Любов - В обіймах незнайомця, Елізабет Любов

Різко силует страшенної блискавки знову вривається в кімнату, і я відчуваю, як мене охоплюють - страх та розпач. Серце віддає неприпустимі удари, а мої руки щосили стискають зім'яту постільну білизну. Тіло вкривається сирітками, попри божевільну спеку в кімнаті. В одну мить звук грому підриває мене з ліжка як навіжену. Від мого переляканого обличчя незнайомець хутко відривається від крісла і швидко підходить до мене.

- Заспокойся. Ти що, боїшся грому? - він легко посміхається, а я ж палаю від страху. 

- Боюся, страшенно боюся, - ще декілька секунд і я заплачу. 

Він огортає мої руки своїми теплими і сильними долонями. І саме тут і зараз я відчуваю безпеку і тепло. Саме з ним я забуваю про страх. Саме тепер я відчуваю справжнього його. 

Ловлю на собі його проникливий погляд, а моє серцебиття дедалі прискорюється. Я знаю, що буде далі. Ми знаємо, що буде далі...