Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

— Ну, хоч те добре, що вичерпалися у них шатли, — сказав

Басія. — Принаймні цього більш не повторять.

— А що далі збираються вони робити? — запитала Наомі.

Гевлок не одразу й збагнув, що звертається вона саме до нього.

Так, це ж були його люди. Марвік і Мертрі. Зібрана з інженерів

міліція. Кехівська команда запустила свого шатла в

«Росинанта», явно мавши намір зірвати операцію порятунку

цивільних. Ця думка якось дивно збивала його з пантелику.

Чималу частину свого життя він віддав на те, щоб захищати цих

людей, зводячи до мінімуму внутрікорабельну політику, яка

завжди виникає і розвивається під час тривалих подорожей; оберігаючи їх від усяких загроз, зовнішніх і внутрішніх. Вони

спробували знищити не тільки його самого, а ще й залоги

«Росинанта» і «Барбапікколи». Але найгірше в усьому цьому

було те, що його це насправді й не здивувало.

— Старпоме? Здається, ми отримали ще й пробоїну в

торпедному відсіку лівого борту. Добре було б глянути, чи все

там на місці. Все воно ніби й надійне, але треба його перевірити-перемацати, якщо ми хочемо, щоб і це коли-небудь стрельнуло.

То ж така буде прикрість, якщо підірвемось на власних

боєприпасах!

— Прийнято! — відповіла Наомі. — Зараз і туди доберуся.

Басіє! Ти можеш порадитися з Алексом та й поставити оту

підпірку, де вона має стояти?

— Звісно, можу! — відповів поясанин. Той самий, що був

членом тієї першої змови, що мала на меті повбивати

працівників КЕХ. На чиїх руках і кров губернатора Траїнґа. На

мить вони стрілися поглядами, що пройшли крізь подвійну

заслону забрал їхніх шоломів. Басіїн погляд був твердий, але

потім Гевлокові здалося: там було й ще щось. Блищик — але

чого? Сорому? Гевлок поспостерігав, як той відкривав шлюз, як

потім шлюз зачинявся.

— Гевлоку! — звернулася Наомі. — Мені потрібна твоя

відповідь на моє запитання.

— Яке запитання?

— Що вони збираються робити далі?

Він похитав головою. Його рука пульсувала. Для того нападу

не було підстав — хіба що сама злість або ж той різновид

насильства, коли відчай править за підставу чи причину. Якщо

скоїти це звелів Мертрі, то для нього важило тільки те, щоб

перша згоріла «Барбапіккола», а вже за нею «Ізраель». Якщо ж

це задумала сама інженерівська міліція, то вони це вчинили, аби

довести, що вони не програли.

Ті причини-підстави того нападу нічого не важили.

— Я не знаю, — відповів Гевлок — і зітхнув. — Але погано від

цього буде, либонь, усім.

1 Сталеві линви знаємо… Якщо правильно (виконати), то добре ( поясан.).

Розділ сорок шостий. Елві

Повернення її зору здалося Елві чимсь таким, що вона ніби з

туману виблукала. Спочатку та зелень в очах ніяк не

піддавалася лікуванню: зеленіла, як і перше, хоч ти їй що. І

довгенько ж це тривало. Чи не припустилася вона, Елві, помилки? Що, коли Голден послуговувався довготерміновими

онкоцидами, уповільненої дії, бо, можливо, короткотермінові не

так, як слід, на нього діяли? Але чудо, зрештою, таки сталося: тіні знов убралися в риси. А тоді, за якихось кілька годин, вона

розгледіла і дверну арку, й хімічний пристрій. Але на той час, коли вона вже могла досить чітко бачити, аби запевнити

Голдена: вони таки розв’язали проблему зеленої сліпоти, цей

чоловік дійшов до такого стану виснаження, що скидався на

психоз хронічного безсоння. І вона почувалася трохи й винною, що не спромоглася це передбачити. Але тоді він пішов від неї до

Еймоса на розмову, то вона й заспокоїлася, бувши певна: той

здоровило зуміє подбати про свого капітана. А в Елві свого

клопоту були повні руки.

З’ясувалося, що сповільнене очищення води хімічним

пристроєм викликала зовсім не дрібничка. Очисні фільтри

відпрацювали своє: