Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

малих шматків металу, майже зберігши ту саму сукупну масу, й рухалася та маса з

майже тією самою швидкістю. Просто вони виміняли: удар

суцільним гарматнем завбільшки з шатла на удар десь такої

самої маси, подрібненої на шрапнель.

Наомі притулила пальці до уст:

— Зараз як…

Корабель струснуло. На мить Гевлокові подумалося: чи не

точкові пальнули знову? Щось свиснуло, і його аварійна

кушетка перехнябилася під небувало гострим кутом. Таймер

смерті зчорнів. Його лікоть швидко обріс великою масою крові, й це стало першою конкретною ознакою його поранення, а коли

він це уздрів, тут і біль вибухнув.

— Дірки в оперативці! — крикнула Наомі в радіо.

— Моя кабіна ціла, — похвалився Алекс. — Я в порядку.

— А я поранений, — сказав Гевлок, випробовуючи

закривавлену руку, чи рухається. М’язи все ще діяли. Хоч би що

його зачепило: шрапнель із шатла чи уламок кушетки — рука

лишилася нескалічена. Однак червона куля, що посувалася по

його руці, справляла все гірше враження. Хтось його посіпав.

Ага, Басія-поясанин.

— Вилазь із кушетки, — сказав поясанин. — Нам треба вшитися

з цієї палуби.

— Так, — погодився Гевлок. — Звісно.

Наомі оглядала приміщення. У дедалі рідкішім повітрі літали, мов лапаті сніжинки, віхті антиуламкової піни.

— Ти там замазуєш чимсь ті дірки? — моторошно спокійним

голосом запитав Алекс.

— Нарахувала їх десять, — доповіла Наомі. А Гевлок тим часом

підвівся зі своєї кушетки й відштовхнувся у напрямі того люка, що вів у глибші нутрощі корабля.

— Добре ще, що не набрала сюди тих каботажників, що

квасяться в пиві. А цих цивільних переводжу до шлюзу, надягну

їм скафандри. Гевлок поранений.

— Смертельно?

— Не смертельно! — відповів Гевлок.

Наомі трохи поморочилася з кодом, і люк відчинився. Трохи

війнуло, входячи, повітря. Гевлокові залускотіло у вухах, коли

він уплив на шлюзовий майданчик.

— Як там линви? — поцікавився Басія, запливаючи на

майданчик слідом за Гевлоком.

— Головна витримала, — сказав Алекс. — Одна підпірка

одірвалась, але я спробую прикріпити її на місце.

— Зроби це, — сказала Наомі, хапаючи Гевлока за плече. Пункт

швидкої допомоги біля дверей шлюзу мав рулон еластичного

бинта й невеличкий вакуум для ран. Наомі випростала

Гевлокову руку й увіткнула чистого носика того вакууму в центр

кров’яної кулі. — А що ще я бачу, Алексе?

— Перевіряю, старпоме. Все більш-менш. Маємо невеличке

протікання в машинному відділі. Лівий борт попсувало трохи. А

з того ж боку й пучки сенсорів, і точкові гармати. Маневрові

двигуни не відгукуються. Чи не знесло їх? А ще там чимало

провідників електроенергії, але ж реактор не працює, і тому я й

не знаю, пошкоджені вони чи ні.

Ушкодження на Гевлоковій руці було завдовжки з його

великий палець i мало форму витягнутої літери V. Шкіра, де

відгорнувся її крайчик, біліла, мов риб’ячий живіт, а краї рани

були майже чорні, від загуслої крові. Наомі наклала

абсорбуючий бандаж, а тоді ще обмотала широким еластичним

бинтом. У її косах червоніли крихітні цятинки його крові.

— А як у нас із рухом у просторі? — запитала вона.

— Я можу втрапити куди завгодно, але рухаючись лише проти

годинникової стрілки, — відповів Алекс. — Був би десь поблизу

док на відстані року та ще якби реактор працював, то я й

запропонував би, куди податись.

— Попрацюймо над планом Б. Як там «Барба»?

Басія вже тримав напоготові майже все своє зварницьке

спорядження. Наомі поплескала по Гевлоковій пораненій руці, мов сказала: «Бігай в добрий час!» Тоді обернулася до шафок і

дістала власного скафандра.

— Вона й досі підіймається, — повідомив Алекс. — Але мене

починає турбувати ота відбита опора.

— Ну що ж, — сказала Наомі. — Поки що пригальмуймо

підйом. Та й роздивимось, чи можна поставити її назад.

Гевлок нацупив товсті гамаші, надягнув і весь костюм.

Автоматично перевірив герметичність — довгі роки життя у

вакуумі привчили робити це швидко, мов рефлекторно. Клац!

увімкнувся медичний апарат костюма й зробив йому заштрик —

коктейль антишокових