Катерина Скрипець (Ketty Lynx) - "Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)

- Хто ви, і що ви робили біля мого табору? Ви шпигуни? Якщо так, то від кого!

-Ми ніякі не шпигуни, ми мандрівники. Мандруємо невеликим кланом. Шукаємо нових сокланівців. Вибачте, якщо посміли переступити ваш кордон

-Та що ти з ними церемонишся, Хасі! -Огризнувся рудий кіт -Хіба не бачиш, що це жалюгідні бродячки. Немає в них жодного кордону. Я вже котрий день обходжу цей ліс, і не знайшов жодної мітки, яка могла б доводити, що цей ліс належить їм!

-Припини Яскравий! -Огризнулася черепахова на рудого -Пробачте мого друга. Він іноді не думає про що говорить - потім звернулася до Весни - Якщо це ваші землі, я сьогодні ж поговорю з Важаком і скажу що ми маємо звільнити ці землі

-Ще чого! -Знову втрутився в розмову Яскравий -Ми перші зайняли цей ліс, а значить це вони повинні його покинути, а інакше на вас чекають мої гострі пазурі і ікла. Ми тут не самі!

До Яскравого вийшло троє міцних котів, які одразу вишкірилися на Весну та Воїнів.

-Яскравий!Заради всіх святих, припини!

-Твій мишеголовий друг, явно не розуміє на кого наривається -вимовив Ураган

-Яскравий він занадто імпульсивний. Але він не завдасть вам шкоди. Не треба битися!

Але Яскравий не збирався слухати Хасі, він разом зі своїми друзями кинувся на Воїнів Весни. Весна разом із патрулем почали битися. Спочатку Хасі намагалася вмовити всіх припинити бійку, але її ніхто не чув, після чого черепахова вирішила допомогти іншим соклановцем. Допомогти не забарилася. Квітка, Горіх, та інші клановці відразу кинулися допоможе своїм друзям. Квітка одразу кинулася на Урагану, який намагався прокусити шию Яскравому. Горіх разом з іншими почав оточувати решту патрульників. Квітка зчепилася з Ураганом, але була збита

-Квітка!? - Вигукнула біла, коли зрозуміла кого саме вона збила з Урагану

-Весна!? Зіркові батьки! -Не повірила своїм очам чорна -Зараз же припиніть!

Побачивши що ніхто не почувши їхнього голосу, Принцеси видали клич про припинення бійки. Весна хотіла кинутись до сестри, але її випередив Ураган, плямистий збив чорну з лап. За що біла принцеса завдала сильного удару, від якого він відлетів убік. Радник був у шоці, він ніяк не очікував подібного від своєї коханої

-Весна, що ти твориш, вони напали на нас, ти смієш їх захищати! Чому!?

-Якщо ще комусь із вас захочеться поранити мою сестру, я не подивлюся ні на що. Власними кігтями вас вб'ю! Усі мене почули! -її голос був грізним

Сокланівці Весни відразу відступили назад. Ураган незрозуміло дивився на білу

-Весна! Невже це ти? Батьки! -Нарешті кішкам вдалося притулитися один до одного

-Так, Квітка, це я. Твоя маленька сестричка. А ти стала ще гарнішою, і дорослішою!

-Відповім тими ж словами. Повірити не можу, що бачу перед собою тендітну Весну

-Вибачте що втручаюся в розмову. Але, весна, вони напали на нас! -вимовив Ураган

-Хто посмів на вас напасти? -обурилася Квітка, погляд Весни впав на Яскравого

-Пробач Квітка, але я намагалася втримати Яскравого, але ти сама знаєш який він.

-Нічого Хасі, ти не винна в тому що, Яскравий іноді не думає про свої наслідки. Яскравий, скільки разів я тебе просила перш ніж нападати, поговори, домовись!

-Але вони перші до нас з'явилися! Чи бачиш їм не сподобалося, що ти ходили біля їхнього табору. А в лісі жодної їхньої мітки! Ми тут перші влаштувалися, я захищав нас!

Квітка похитала головою Пробач його Весна. Він такий мишеголовий. Сама не розумію чому досі з ним мандрую? Я сподіваюся, тебе не поранили? Ти ціла?

-О, не турбуйся. У мене були добрі вчителі, мене тепер важко поранити

-Весна? -З нізвідки прозвучав знайомий для Весни голос -Це правда ти? Весна?

-Горіх? -Цей голос біла принцеса не могла ні з ким іншим сплутати -Де ти?!

Темно-коричневий вийшов із натовпу, біла одразу кинулася до нього. Кіт і кішка потерлися один об одного - Треба ж. Не думав що колись тебе ще зустрічу

-А я вірила, знала що ми ще зустрінемося! Як я чекала на цю зустріч. Я така рада!

Урагана вколола ревнощі, він поспішив відірвати кохану від іншого кота.

Може, уявиш нас своїм друзям?

Весна неохоче відступила від Горіха - Мої сокланівці! Дозвольте представити моїй сім'ї. Моя старша сестра Квітка! Горіх наш родич. Це Ураган, мій радник

Квітка та Горіх кивнули сокланівцям Весни, вони відповіли тим самим способом

-Клан мій! - прозвучав голос Квітки - Весна, моя молодша сестра - звернувшись до Весни - Сестричка, це Яскравий - вказала на призвідника бійки - Хасі, вона колишня домашня, але насправді вона доводиться нам дальньою родичкою. Якщо вірити її тітоньці, він Хасі, нащадок Легендарної Королеви! Весна, ми стільки всього дізналися від тітоньки Хасі, ти собі уявити не можеш. Виявляється, ми багато не знаємо про Легендарну!

-Треба ж! Твоя мрія збулася. Ти знайшла родичів. Яка я рада цьому!

Квітка запросила клан Весни до себе, у свій “табір”, щоб обидва клани могли ближче познайомитись один з одним

-Треба ж. Адже нас вирощували зовсім на іншій історії! А воно ось виходить - промовила Весна, почувши всю розповідь Квітки, про Королеву Променистої - трохи помовчавши - Квітка, Горіх, він давно у вас? Як давно він пішов із нашого племені, чому?

-Я думала твої почуття давно минули, охолонули. Стільки місяців вибігло з того часу, сестро

-Я знаю. Але не було й дня, щоб я не думала про Горіха. Я напевно дуже дурна

-По тобі не скажеш, що ти дурний ватажок. Хто б міг подумати, моя тендітна сестро, раніше мене створить своє плем'я. Вибач мені, але я сумнівалася з приводу тебе

Весна засміялася -Не одна ти, не вірила в мене. У клані Чорної Смерті мало хто в мене вірив, тільки Чорна Смерть, і Ураган. Саме вони навчили мене бути Ватажком

-Чорна Смерть, як він? Так давно його не бачила. Цікаво, який він зараз?

-Чорна Смерть помер уже давно. Під час чергового переходу на нові місця. Він дуже застудився, вік, сама розумієш. Він не зміг видужати