Катерина Скрипець (Ketty Lynx) - "Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)

Глава 19

З дня призначення Весни на посаду Важака пройшло багато місяців. Біла Принцеса завдяки підтримці і своїм старанням зуміла заслужити любов і повагу до свого клану. Ще кілька разів клан змінював місце проживання з різних причин. З-за Двоногих, які руйнували ліси, в яких влаштувався клан, з-за різних племен, які люто ненавиділи кланівців. Незважаючи на те, що Весна їм все пояснила, що її клан складається з колишніх племінних, господарі лісів проганяли клан Чорної Смерті. Після чого Весні доводилося шукати нове місце для обгрунтування її клану. Творець клану, попередник Весни під час одного з пішоходів помер від застуди. Чорний кіт був уже не молодий, мало хто вірив що він видужає. Для Весни ця втрата була тяжкою. За весь час, який Весна провела у цьому клані, Чорна Смерть став для неї другим батьком. Біла завжди прислухалася до його порад. Ураган називався її радником, але весь клан знав справжній порадник у Важачки, це Чорна Смерть. Принцеса нікому не довіряла так, як своєму наставнику, вчителю. Ураган спочатку це дратувало, він ревнував кохану до старого кота, але вдіяти з цим нічого не міг. Чорна Смерть для клану була всім, небагато чорного кота вважали єдиним Важаком, вважали, що Весна править від його імені. Можливо це так, а можливо, кланівці досі не хотіли визнавати Принцесу своїм новим Важаком. Смерть Творця клану була всім сильним ударом. Багато хто казав, що Весна не впорається без порад свого попередника, пророкували розпад клану. Але Весна довела, що може впоратися без Чорної Смерті. Клан не розпався, а навпаки, поповнилася новими сокланівцями, хтось народився, хтось приєднався під час переходів. Чим далі клан йшов далі від рідних земель Весни, тим сильніше і частіше вона згадувала свою сім'ю, батьків, брата, сестру та інших. Найбільше її мучила думка про те, що Горіх залишився в племені з тією, що його не любить, не цінує. Весні було шкода Горіха, адже він щиро любить Іскру, а вона його використовує. Але біла Принцеса навіть не здогадується, що Горіх вже давно подорожує з Квіткою. Молодша Принцеса дуже хоче побачити свою старшу сестру, яка теж невідомо де зараз знаходиться. Можливо, вони ще зустрінуться

-Про що замислилась? - Якось запитав Ураган, порушуючи тишу Важачки

-Скільки разів просила не порушувати мою тишу? -Біла кішка з часом змінилася. З ніжного, вразливого кошеня вона перетворилася на холодну кішку.

-Пробач, моя Важачка -з іронією промовив кіт, тільки Ураган мав сміливість глузувати з Принцеси -Не хотів порушити твою тишу. Але я бачу, що ти про щось задумалася. Може, поділишся своїми думками? Зі своїм Порадником

-Я сумую за своїм домом. Чим далі ми уникаємо моїх земель, тим сильніше я про них згадую. Про матір, про брати, сестру, про інших. Мені так хочеться побачити їх знову!

-Я тебе розумію. Іноді мені й самому хочеться повернутись у моє рідне плем'я. Але цього ніколи не буде. Для них давно помер, як і вони для мене. Мій будинок тут, з тобою -Ураган багато разів намагався створити з Весною сім'ю, але коли вперто відкидала його -Знову ти мовчиш? Весно, невже я зовсім не цікавлю тебе, не подобаюсь тобі?

-Ти Знову про своє? Скільки разів мені повторювати, що мені зараз важливий клан!

-Минув вже не один місяць з дня твого призначення. Ти стала зовсім іншою.

-Я давно не та маленька.

-Так, ти вже давно не та маленька кішечка. Ти Ватажок, ти наш Воїн, наша Королева

-Ураган. Припинимо цю розмову. Клан, ось про що я зараз маю думати. Я мушу знайти місце де ми зможемо остаточно влаштуватися, а не кочувати з місця на місце

-Я чекатиму коли ти сама зробиш перший крок. Але знай, моє терпіння не вічне

- Я давно пропонувала тобі знайти собі дружину. Ти ж відмовлявся. Оглянься, у нашому клані знайдеться багато кішок, які мріють стати твоєю дружиною, вибирай будь-яку. Дай мені спокій, вкотре прошу!

-Мені не потрібна будь-яка! Я вибрав тебе, Весно! Я хочу створити з тобою сім'ю, вирощувати наших спільних кошенят. Можливо один із них стане твоїм наступником. Весна дай нам шанс. Ти навіть не намагаєшся дати мені шанс. Ти мені все ще не довіряєш, Весно?

-Дати шанс? Навіщо? Якось я давала шанс для Горіха, але він не бачив, не помічав, не оцінив. Чому я маю давати тобі шанс?! Щоб ти як він кинув мене? Покохав іншу? Вам котам не можна довіряти! Навіть Чорна Смерть не змогла відвоювати свою кохану! А ось Горіх зміг, він став батьком її кошенят, хай не рідних. Я своє слово сказала. Я краще проживу життя самотньої кішки, ніж знову дозволю когось обдурити себе! Тобі я довіряю як своєму братові. Але на більшого не сподівайся, Урагане!

-Рано чи пізно ти усвідомлюєш свою помилку, зрозумієш, що я не такий як твій Горіх. Я домагатимусь твого розташування. Я доб'юся, що ти станеш моєю дружиною!

Практично кожна подібна розмова між Вожачкою та Порадником закінчувалась подібним чином. Весна продовжувала вперто відкидати Урагану, Воїн у свою чергу продовжував домагатися Принцеси. Він свято вірив що зможе розтопити крижане серце коханої, і біла зрозуміє що Радник не такий як усі коти. Багато разів Весну засуджували кішки, дехто навіть наважувався висловлювати свою думку - Даремно ти так до Урагану ставишся! Він же тебе кохає! За весь час, що живе тут, жодного разу не подивився на іншу кішку, бо дивиться на тебе. Він живе тобою!

Весна лише відповідала злобним шипінням. Що давало іншим зрозуміти, не потикатися не на свою справу. Після подібних шипінь, мало хто повторно намагався її у чомусь переконати. Якось, під час чергових пошуків нових земель, патруль клану, патрулюючи тимчасове місце зупинки, почув чужі сліди, неподалік свого “табору”. Про знахідку відразу ж розповіли Весні та Урагану. Ватажок і Радник одразу кинулися на пошуки тих, хто сміє розгулювати так близько до їхнього тимчасового табору. Незабаром Воїни принцеси знайшли тих, кому належали сліди. Їхніми власниками виявилися такі ж мандрівні мандрівники. Весна вирішила дізнатися причину їхнього візиту до її табору.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍