Cuttlefish That Loves Diving - Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving

нього і притискали руки до дверей, штовхаючи за собою сірувато-блакитні двері.

.

Краплі води стікали по обличчю Дерріка, а важкий скрипучий звук відлунював у його вухах.

=

З'явилася тріщина, що пропускала золоте сонячне світло.

, =

Прірва ставала все більшою і більшою, і в очах Дерріка поступово з'являлося золоте море, що постало перед очима Коліна Іліади.

= =

Побачивши цю сцену, куточки губ Коліна Іліади злегка сіпнулися, коли він купався в теплому сонячному світлі. Куточки його губ злегка підтягнулися, коли він виявив ледь помітну посмішку і ледь помітну тугу, його тіло потроху випаровувався.

.

Світло було сенсом усього.

( —)

(Кінець шостого тому — Шукач світла)

1267 -

Володар таємниць - Глава 1267 - Ласкаво просимо

1267

Глава 1267 Ласкаво просимо

= .

За відчиненими сірувато-блакитними дверима кам'яний сходовий проліт вів до моря, що світилося золотистим світлом. Це, разом з безмежним світлом, знову потрапило в очі жителям Срібного Міста, таким як Ліаваль і Кендіс.

= =

Як члени колишньої експедиційної команди, вони не вперше бачать таку сцену. Незважаючи на це, їхні душі залишалися глибоко шокованими, оскільки вони підсвідомо затамували подих.

, --, -

З молотом Бога Грому в руках Деррік стояв попереду зі своєю двометровою статурою з широкими плечима. Він мовчав.

, ?

Майже через хвилину Ліаваль запитав, старійшино Берг, коли ми підемо?

5 2.5

Він був Вартовим Послідовності 5, зріст якого становив майже 2,5 метра. Це зробило фізичні пропорції його кінцівок трохи ненормальними.

=

Деррік кілька секунд дивився на море, яке рясніло золотими плямами, перш ніж сказати: "Зачекайте ще трохи".

= = - =

У цей момент минуло кілька днів, як він відчинив двері. Він привів команду експедиції назад до Міста Срібла з прахом вождя та старійшини Ловії, а також їхніми характеристиками та запечатаними артефактами. Він також використав цю таємницю, щоб завоювати довіру нинішнього голови ради з шести членів Уейта Чирмонта.

=

Цього разу Деррік повів двадцять Срібних Потойбіччя, щоб провести розвідку, щоб знайти безпечний прохід для підтвердження ситуації зовнішнього світу.

= .

У зв'язку з цим він відхилив пропозицію Містера Світу використовувати Посох Зірок для безпосереднього перенесення всього Срібного Міста з Покинутої Країни Богів. Він хотів використовувати свої ноги, щоб стати на шлях надії. Він хотів згадати, яким було світло, яке Срібне місто нарешті знайшло після двох тисяч років наполегливості та жертовності.

,

Почувши відповідь старійшини Дерріка, члени експедиційної групи, такі як Ліаваль і Кендіс, нічого не сказали. Всі вони зробили крок назад і продовжили насолоджуватися краєвидами.

. = - =

Вони все ще не дуже довіряли Дерріку Бергу. Адже у нього були близькі стосунки зі сторонніми людьми. Вождь і старійшина Ловія загинули під час попередньої експедиції. Вижив тільки цей Незатінений і той аутсайдер. Якби рада з шести членів не вирішила йому повірити, вони, безумовно, були б ворожими і настороженими.

=

Через невідомий проміжок часу мерехтливе море раптом огорнула темрява.

= ,

Глибоко в темряві вони ледве розгледіли тонкий туман. У тумані стояв чорний гостроносий собор зі всілякими будівлями. Це давало людям відчуття, що вона одночасно реальна та ілюзорна.

. ,

Деррік і компанія були не чужі темряві. Він інстинктивно світився, а ті, кому потрібно було запалити свічки, це робили. Вони зробили це поспіхом, без будь-яких ознак сум'яття.

-- .

Після того, як команда з двадцяти одного чоловіка була захищена світлом, вони з цікавістю дивилися на містечко і швидкоплинних пішоходів у тумані, не в змозі зрозуміти, що відбувається.

.

Це була не та темрява, з якою вони були знайомі.

.

У цей момент природно сяючий Деррік підняв ліву руку і тихим голосом сказав: "Ходімо".

.

Не чекаючи, поки члени його команди відгукнуться, він зробив перший крок у двері і пішов кам'яними сходами назовні, роблячи крок за кроком у темряву.

= , - - .

Всі обмінялися поглядами, потім зціпили зуби. Не відстаючи, вони пішли слідом за новопризначеним старійшиною ради з шести членів, Дерріком Бергом, з резиденції Гігантського Короля.

. - .

У густій темряві, коли вони спускалися сходами, їхні очі раптом загорілися. Вони побачили помаранчеву заграву і ряд чорних будівель, схожих на монастир.

? . - .

Це зовнішній світ? Кендіс насторожено й допитливо озирнулася. Вона зрозуміла, що всі вони, самі того не відаючи, пішли на протилежний бік двору Короля-Велетня і були відокремлені оранжево-червоним морем від того місця, де вони були.

. ,

Ні. Деррік порівняв нинішнє середовище з описом містера Світу та пані Відлюдниці. Він злегка кивнув і сказав: "Нам ще треба почекати тут деякий час". Сміливо знаходьте місце для відпочинку.

.

Цей Нетіньовий, у якого вже не було жодного натяку на підлітковий вік, спокійно все влаштував.

, ?

Ліаваль подивився на щільно зачинений чорний монастир і спантеличено запитав: чи не потрібно досліджувати це місце в пошуках виходу?

У цьому немає потреби. Деррік похитав головою.

,

Члени розвідувальної групи далі не розпитували і не відпочивали. Вони залишалися стояти на своїх місцях і терпляче чекали.

Минав час, сліпуче сонячне світло раптом засяяло в цей світ, зробивши все яскравим і білим. Потім він потьмянів і зник.

Всі підсвідомо озирнулися і знову побачили золоте море. Вони відчули жахливу ауру, яка не дозволяла їм дивитися прямо на неї.

=

Однак, на відміну від попереднього, вони вже були на острові. За ними виднілися величезні клаптики золотистих дивних рослин з усміхненими обличчями. Здавалося, що вони не мали жодних ознак виродження чи відхилень від норми, що змушувало кожного члена розвідувальної групи Срібного міста відчувати радість життя.

.

Ми дійсно за межами Це справді інший світ Ліаваль, Кендіс і компанія не змогли стримати подив у своїх серцях.

Вони одразу підтвердили факт

Старійшина Деррік не зрадив Срібному місту. Його співпраця з чужинцем справді мала на меті вивести всіх із проклятої землі.

Старійшина Берг Кендіс заїкнувся. Дякую.

=

Деррік злегка кивнув, випрямивши спину.

, ? ?

Замість того, щоб висловити вибачливі почуття у своєму серці, як Кендіс, Ліаваль озирнувся і запитав: "Старійшино Берг, як нам залишити це місце?" Побудувати човен?

=

Термін «будівництво човна» обмежувався лише словами в їхніх підручниках з історії, тому він звучав досить дивно.

=

Здається, тут немає жодних матеріалів, які ми могли б використати для будівництва човна Кендіс і компанія негайно оглянули невеликий острів, але вони не змогли знайти ні дерев, ні рослин.