Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   Леонард завовтузився на сидінні, йому це було вочевидь неприємно, але він промовчав.

   — Я не можу про це судити, нема з чим порівнювати, — відповіла Леа, — але з того, що я могла вже помітити, у нього більше переваг, ніж недоліків.

   Леонард посвітлішав на обличчі, а Емма строго перекосила брови:

   — Як тоді визначити, чи зникли якості, чи ми їх просто перестали помічати?

   — Це дуже індивідуально і в деталях це завдання для психоаналізу, але з доступно-практичного методу можна перевірити себе на загальну здатність неупереджено оцінювати якості іншої людини.

   — І, яким чином?

   — Скористатися уявним експериментом. Метод перший: якщо людина вам незнайома, подумки поставити себе на її місце в ситуації, що розглядається. Метод другий: якщо знайома, поставити на її місце незнайому та перейти до першого методу.

   — А навіщо другий метод? Хіба недостатньо у будь-яких випадках першого, у сенсі, просто поставити себе на його місце?

   — Одна з існуючих проблем людських відносин полягає в тому, що людина в деяких випадках схильна ставитися до незнайомої людини шанобливіше, ніж до знайомої, і що ще більш актуально до близької, навіть не усвідомлюючи цього. Можливо, це успадкована модель поведінки із тваринного світу, де домінування над своїми родичами є поширеною формою соціальних відносин. У цьому випадку спроба подумки поставити себе на місце знайомої людини закінчується підсвідомим аргументом своєї переваги, фокусуючись на її поточних недоліках, які наразі не схильний приписувати собі самому. Незнайома людина дозволяє змоделювати чисту ситуацію, позбавитися цієї упередженості, щоб подивитися на ваші відносини з погляду фундаментальних етичних норм.

   — Отже, замість Леонарда я маю уявити, наприклад, якогось незнайомого водія в моєму авто, а він якусь незнайому супутницю? — спитала Емма, посміхаючись, а потім замислилася. Ще через пару хвилин посмішка з її обличчя зникла, і решту дороги всі вони проїхали в повній мовчанці.

   В Олоні Ноа та Леа попрощалися з Еммою та Леонардом, і, перед тим як рушити, Емма сказала:

   — Леа, а ти дуже незвичайна дівчина. — А потім додала, подивившись на Ноа, — тобі з нею дуже пощастило, бережи її.

   Вони залишилися наодинці, і Ноа сказав, полегшено зітхаючи:

   — А я вже подумав, що вона образилася на тебе.

   — Добре, що вона замислилась над моїми словами. Можливо, це допоможе повернути їй хоча б частину тих почуттів, яким вона заздрить.

   — Леа, звідки в тебе ці міркування про кохання та почуття? — Ноа не стримався.

   — Аналіз відповідної інформації з психології, етології та власних спостережень за людьми.

   Дивлячись на Ноа, Леа зробила невелику паузу, а потім промовила:

   — До Егля залишилося чотири кілометри. Я знаю, тебе дуже виснажили останні дні і особливо ця ніч. Ти напевно зголоднів, але нам зараз бажано уникати людних місць – твоє фото у відкритому розшуку набирає популярності.

   — Звичайно, ти маєш рацію, я потерплю, — з розумінням кивнув Ноа.

   На таксі вони без пригод доїхали до Егля. Там вони дісталися платної стоянки, де Леа залишила свій автомобіль. Замість старенького пошарпаного Peugeot Ноа побачив блискучий темно-сірий BMW M5, що справляв вельми солідне враження:

   — Де ти його роздобула? — з певною тривогою спитав Ноа.

   — Я його купила.

   — І де ти взяла на нього гроші?

   — Я їх заробила.

   — Усього за місяць? — здивувався Ноа.

   — Так, — незворушно відповіла Леа, і несподівано додала, — уяви собі, все законно.

   Ноа готовий був присягнути, що Леа іронізує. Це "уяви собі" не вкладалося в її звичну безбарвну інформаційно-оповідальну риторику. Вона зиркнула на реакцію Ноа та продовжила:

   — Я знайшла собі роботу, програмний фріланс, у мене добре виходить. А BMW не новий, я його купила за півціни, полагодила та провела тюнінг. Мені давно потрібен був потужний та швидкий автомобіль. Розгін до 100 км на годину за три та сім десятих секунди. Ще я прибрала обмеження за швидкістю, і тепер він здатний розвивати максимальну швидкість до 350 км на годину.

   У цілодобовому супермаркеті Леа купила для Ноа темні окуляри, кілька гамбургерів та кока-колу. Сніданок виявився настільки апетитним, а теплий та нетісний салон автомобіля настільки затишним, що це остаточно розслабило, надаючи настрою приємного відчуття, що все найстрашніше, мабуть, вже позаду. Після завершення трапези Леа завела ідеально налаштований двигун свого BMW у шістсот сімдесят п'ять кінських сил, що тішив слух своїм солідним урчанням, та взяла курс на Гранж, до якого залишалося тепер всього сорок кілометрів.

•••