Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — В якому сенсі? — не зрозуміла Емма.

   — Почуття до іншої людини, адже не виникають на порожньому місці, їх спочатку викликають певні зовнішні ознаки та внутрішній духовний зміст цієї людини, — пояснила Леа.

   — Ну, так, — погодилася Емма. — Ці чинники мають значення для почуттів.

   — Можливо, вони й несуть головну цінність у відносинах, а почуття – це лише результат роботи хімічних процесів внутрішнього підкріплення системи винагороди мозку за успішне співробітництво з цінним партнером, який має ці ознаки?

   — Що?.. — Емма знову, не зрозуміючи, напружилася.

   — Леа хоче сказати, — прийшов на допомогу Ноа, — що найбільша цінність – це людські якості, завдяки яким і виникають почуття між людьми, а не лише почуття самі по собі.

   — А, звичайно, — трохи розсіяно відповіла Емма.

   — Тоді, цю головну цінність і треба берегти кожній людині, — продовжила Леа, — і я, швидше за все, заздрила б саме тим, хто зумів це зробити протягом життя. А ще краще, самовдосконалюючись фізично та духовно, додала б нові якості чи посилила вже існуючі, за які її можна було б кохати ще більше.

   Наскільки Ноа став вже звикати до її нових аспектів у міркуваннях, але все ж таки міркування про кохання для нього виявилися досить несподіваними. Чи, може, вона просто розігрує виставу із житейськими розмовами? Ноа подивився на неї: начебто не схоже, для житейських розмов могла б висловлюватися шаблонно та значно простіше, без цих хитромудрих висловлювань.

   — Але, дитинко, — Емма зібралася з думками, — почуття все одно відіграють важливу роль. Але, на жаль, вони кудись зникають або виявляються не такими, як раніше.

   — Можливо тому, що люди перестають цінувати ті якості, які були колись причиною їхніх почуттів?

   — Людина може й сама змінюватись. Та й вік людини аж ніяк не сприяє збереженню цих якостей.

   — З віком людина може не тільки щось втрачати, а й здатна чимало здобувати, — заперечила Леа.

   — Ну, може, ці придбані риси не завжди достатні для підтримки наших почуттів? — припустила Емма.

   — Або, може, люди не завжди здатні цінувати зокрема і ці якості?

   — Дитинко, цінувати якості та відчувати через них почуття – це все-таки різні речі. Адже буває і так, що чоловік багато чим добрий, а почуттів до нього все одно немає.

   — Так, буває, але важливим є інше, сама відсутність почуттів не повинна заважати бачити позитивні якості людини. Оскільки якості первинні, а почуття вторинні, людина швидше збереже чи посилить свої почуття, якщо навчиться цінувати особисті якості іншої людини, ніж навпаки.

   — І в чому полягає вміння цінувати їх?

   — Помічати їх, розуміти їхню цінність, а потім поважати людину за це, — відповіла Леа.

   — Чи не буде це неделікатним, якщо я спитаю, які почуття ти відчуваєш до Ноа? — запитала Емма.

   — Мені він дуже подобається, — відповіла Леа, зиркнувши на Ноа.

   — І за які риси він тобі подобається?

   — Насамперед – це його індивідуальність. Ще він надійний, чесний та розумний. Мені з ним завжди цікаво, поряд із ним я розвиваюся. Мені подобається, як він ставиться до мене: він знає і сприймає мене такою, якою я є насправді. Це дуже важливо для мене.

   — Про його зовнішність ти нічого не сказала, не повірю, що ти не звернула на це уваги.

   — Так, він симпатичний, але це не головне в моєму ставленні до нього, — Леа подивилася на Ноа та посміхнулася йому.

   "Цікаво, — подумав Ноа, — що в словах Леа відноситься до легенди номер два, а що насправді? Хоча чому це його взагалі хвилює?" Напевно, він знову підсвідомо намагається наділити її ґендерними ознаками, бажаючи бачити в ній ще й симпатичну дівчину? А, загалом, до біса ці думки! У будь-якому випадку її слова були йому страшенно приємні.

   — Молоді завжди надмірно романтизують свої особисті стосунки. Їм здається, що їхні почуття особливі та ніколи не зміняться. — Емма винувато глянула через дзеркало на Ноа, — вибач Ноа, але якщо ми тут так відверто розмовляємо, то я висловила свою думку.

   — Не думаю, що мене можна віднести до таких молодих, які надмірно романтизують свої почуття, — відповіла Леа. — Почуття, так, мінливі та непередбачувані. Я лише вважаю, що ніщо не заважає мені цінувати та поважати людські якості будь-якої людини, скільки завгодно довго, доки вони об'єктивно існують, незалежно від почуттів. Це необов'язково має допомогти зберегти почуття, але невміння цінувати ці якості, точно прирече почуття на смерть.

   — Леа, дівчинко, ти якось не по рокам міркуєш, — Емма обернулася, щоб краще розглянути Леа без дзеркала.

   Потім вона повернулася в бік Леонарда і, розмірковуючи, оцінювально оглянула його:

   — Хм, як ти там висловлювалася: успішне співробітництво з цінним партнером? Так ось, цей мій співробітник став настільки неуважним, що вже не може запам'ятати продукти, які ми систематично купуємо, я вже не кажу про багато іншого. Отже, зникають ті якості, що викликали почуття раніше?