Ксана Рейлі - Жагучі серця , Ксана Рейлі

Алекс

У голові легко запаморочилося, коли Вікторія цілувала мене так. Вона зазвичай ніколи не робила першого кроку, але цього вечора щось змінилося. Її руки блукали моїм тілом, а потім я відчув холодні пальці під своєю футболкою. Мені подобалося, що вона щоразу більше відкривалася мені. Це вже була не та серйозна Вікторія, якою вона намагалася здаватися раніше. Мої пальці міцно стискали її стегна, насолоджуючись відчуттям ніжної шкіри. Вона раптом відірвалася від моїх губ, важко дихаючи. Вікторія однією рукою міцно вчепилася за мою шию, а іншою — стискала мою футболку. Вона потягнула до мене та легко торкнулася губами до моєї шиї. Серце почало битися швидше. Я хотів Вікторію так сильно, як ніколи нікого раніше. Я б міг затягнути її на заднє сидіння свого автомобіля та запросто зробити своєю. Вона б з легкістю піддалася мені. Та все ж, з нею все мало бути не так, по-особливому. Я здригнувся, коли Вікторія легко провела язиком вздовж мого горла.

— Н-н-нам треба зупинитися, — ледве видавив з себе.

Вона відсторонилася та уважно подивилася на мене своїм затуманеним поглядом. Тільки тепер помітив, що вона була п'яна. Вікторія закинула свої руки на мою шию та мило скривилася.

— Тобі було неприємно? — засмучено спитала вона. — Я полизала тебе.

Мені хотілося сміятися з її виразу обличчя. Упевнений, що якби вона була тверезою, то не дозволила б собі сказати таке.

— Якби ми були в іншому місці, то я попросив би тебе зробити це ще раз. Тут нас можуть помітити.

Я оглянувся по сторонах, адже цілуватися тут було справді ризиковано. Будь-хто міг нас спіймати та сфотографувати. Нам треба бути обачнішими, щоб про наш зв'язок не дізналася преса.

— Ти маєш рацію, — сказала Вікторія. — Але інколи так важко протистояти своїм бажанням. Я... Я хочу, щоб ти мені теж зробив це.

— Полизав тебе? — перепитав я, насупившись.

— Мою шию, — пояснила вона та відкинула голову назад. — Мені здається, що в мене там ерогенна зона.

Я не стримав своєї усмішки, спостерігаючи за цією неймовірною дівчиною. Вона заплющила очі, а її почервонілі від поцілунків губи злегка розімкнулися. Хіба я міг відмовити їй в її бажаннях? Я потягнувся до неї та відкинув її волосся з плечей, відкриваючи для себе кращий доступ. Поклавши руку на задню частину шиї, я нахилився до неї. В ніс вдарив приємний аромат її цитрусових парфумів з нотками шоколаду. Я повільно провів язиком вздовж її шиї. Вона здригнулася в моїх обіймах, а з вуст дівчини вирвався тихий стогін. Я знову зробив так само, намагаючись проаналізувати реакцію її тіла. Вона вдруге здригнулася тоді, коли мій язик опинився в маленькому особливому містечку біля вушка. Я поцілував те місце губами та легко потягнув шкіру.

— Це... Це так приємно, — прохрипіла вона.

Я втягнув губами її шкіру ще сильніше, щоб там точно залишився слід. Чомусь мені хотілося побачити на її шиї свою мітку. Цікаво буде поспостерігати, як вона ховатиме це від свого татуся. Я відірвався від її шиї. Вона розчаровано видихнула та розплющила очі. Легка усмішка з'явилася на її обличчі, коли Вікторія глянула на мене. Погляд дівчини раптом став більше спокусливим. Вона зістрибнула з капота й мало не впала. Я відреагував одразу ж та обійняв Вікторію обома руками. Її пальці вчепилися в мою футболку, і вона встала навшпиньки.

— Дякую. — Вікторія швидко поцілувала мене в губи. — Я майже кінчила.

Я завмер від її слів. Вона жартує? Я й не здогадувався, що вона була так близько. Зазвичай дівчата по-іншому поводилися у такі моменти. Можливо, це через те, що я здебільшого більше дбав про сам секс, а не прелюдію?

— Мені час іти, — сказала дівчина та відійшла від мене. — Бувай!

Вона швидко попрямувала в сторону автодрому. Я деякий час розгублено дивився їй услід. Е, ні! Це не так повинно закінчитися. Терпіти не можу незавершені справи, а Вікторія тепер подумає, що я не вмію доставляти задоволення.

— Чекай! — гукнув я та побіг за нею.

Вона оглянулася, але теж перейшла на біг. Її сміх було чутно гучніше, аніж музику, що лунала з колонок. Я догнав її та різко схопив за руку, зупиняючи. Поклавши долоні на її талію, я підняв Вікторію. Вона тихо засміялася, обіймаючи мою шию.

— Ти не втечеш від мене після того, що сказала. Ми ще не закінчили.

Я вже зібрався віднести її до свого автомобіля, як вона раптом почала бити мене ногами. Я сильніше притиснув її тіло до себе, намагаючись приборкати.

— Ти втратив свій шанс. Я вже не хочу тебе.

— З тебе дуже погана брехуха, Вікторіє!

— Чому ти думаєш, що я брешу? — спитала вона, примруживши очі. — Я справді більше не хочу тебе.

— Мені засунути руку під твою спідницю, щоб перевірити це?

Я уважно подивився на неї, піднявши одну брову. Вона розслабилася в моїх руках та нахилилася до мого обличчя.

— Я б дозволила тобі зробити це тоді, коли сиділа на капоті твого автомобіля, але не зараз.

— Чому мені здається, що ти просто дражниш мене?

Вікторія зітхнула, опустивши свої руки на моє обличчя. Вона ніжно провела пальцями по моїх щоках, детально роздивляючись мене.

— Мені справді час повертатися. Я залишила Лію саму. І Ден теж чекає, бо пообіцяв моєму татові, що привезе мене додому.

— Я можу підвезти тебе, — запропонував я.

— Я б хотіла цього, але ми не можемо так ризикувати, Алексе. Якщо нас спіймають, то це буде дууууже погано.

— Наскільки погано?

— Важко оцінити наслідки такої катастрофи, — пробурмотіла вона.

Я легко кивнув головою, погоджуючись. Вікторія справді мала рацію. Наші стосунки — це одна суцільна катастрофа, яка знищить усе навколо. Вона нахилилася та ніжно поцілувала мене на прощання. Після цього я опустив її на ноги, а вона побігла геть від мене, не оглядаючись.

Я повернувся до свого автомобіля. Спершу підняв куртку з капота й кинув її в салон. Коли сів за кермо, то не міг ніяк викинути Вікторію зі своєї голови. В уяві раз за разом з'являлося її красиве обличчя, проникливий погляд, спокуслива фігура та приємний сміх. Виявляється, у неї прекрасна усмішка. Вікторія, чорт забирай, стане моєю погибеллю...

Майже... Це слово крутилося в моїй голові всю ніч. Я не міг дочекатися, щоб знову побачити Вікторію, обійняти її, поцілувати, провести язиком по її шиї. Тепер, коли я знаю, як сильно їй це подобається, не зможу зупинитися. Як тільки приїхав на автодром, щоб потренуватися, то одразу ж відправився на пошуки дівчини. У будиночку її не було, але я бачив її автомобіль на стоянці. Вона точно десь тут. Я помітив, що двері до одного з гаражів були відчинені. Звісно, був ризик зіткнутися з батьком Вікторії, але я відчував, що вона саме там. Ще здалеку помітив довгі ноги в коротких джинсових шортах. Дівчина схилилася над капотом, дивлячись вниз. Я усміхнувся, бо це нагадало мені нашу першу зустріч.

— О мій Бог! — голосно сказав я, коли увійшов в гараж. — Ці прекрасні ноги сняться мені кожної ночі. Я готовий молитися на них.

Дівчина випрямилася, все ще стоячи спиною до мене. Я напружився, коли зауважив, що її волосся трохи темніше, аніж у моєї Вікторії. Вона обернулася до мене обличчям, а я здивовано відкрив рота, коли впізнав у ній маму дівчини. Ще ніколи в житті не було так соромно. Відчув, що мої щоки почервоніли. Я підняв обидві руки у своє виправдання.

— Ем, вибачте, я подумав, що це...

— Ти Алекс, так? — спитала вона.

Я трохи насупився. Вікторія розповідала їй про мене? Хоча вона, мабуть, не дозволила б собі так ризикувати. Звісно, ця жінка знає мене через мого батька.

— Так.

Вона підійшла ближче до мене, зацікавлено розглядаючи. Її погляд був схожий на ті, що інколи кидала на мене Вікторія. Я не знав, що це означало. Жінка раптом простягнула мені свою руку.

— Поліна, — представилася вона, даруючи мені широку усмішку.

— Приємно познайомитися, — сказав я та потиснув її руку.

— Мені теж. Вікторія багато розказувала про тебе.

— Не думав, що вона обговорювала наші стосунки з вами.

— Я застукала вас за поцілунками, Алексе. Звісно, вона повинна була мені все розповісти.

— Точно! — пробурмотів я. — Уже й забув про це. Можливо, вам потрібна допомога?

Я махнув рукою в сторону відкритого капота. Жінка раптом голосно засміялася. Звук її сміху був схожий на той, що я чув від Вікторії. Попри свою фантастичну схожість з батьком, у неї також було багато подібностей з мамою.

— Я в цьому нічого не тямлю, — сказала Поліна, склавши руки на грудях. — Просто вирішила подивитися всередину того, що мій чоловік та моя донька люблять більше за мене.

— Важко, мабуть, жити з гонщиками.

— Ще і як! Постійно хвилююся за них, але доводиться миритися з цим. Я не можу змушувати їх обирати й не хочу цього робити. Навіть якби я поставила Гордія чи Вікторію перед вибором, то вони б ніколи не обрали мене.

— Ви справді дуже любите свою сім'ю, якщо готові миритися з цим небезпечним захопленням, — зауважив я та сумно посміхнувся. — Моя мама не змогла.

— І що вона зробила? — поцікавилася жінка, глянувши на мене.

— Вона... Вона померла.

Я завжди уникав розмов про маму та ніколи не обговорював це з кимось чужим. Дивно, але з цією жінкою мені хотілося поговорити відверто, розповісти про все, що мене тривожить. Та все ж, я не був готовий розмовляти про причини смерті моєї мами. Це завжди усіх лякало.

— Ох, любий! Мені шкода, що тобі довелося це переживати.

Жінка підійшла ближче до мене та легко торкнулася своїми руками до мого обличчя. Я ніколи не отримував ні від кого підтримки, а теплий погляд світло-карих очей чомусь переніс мене в моє дитинство.

— Вікторії дуже пощастило з такою мамою, — сказав я, намагаючись усміхнутися. — Ви справді неймовірна.

— Знаю-знаю! — Поліна закотила очі. — Розкажи ще про це моєму чоловікові, бо він уже забув, як робити компліменти своїй дружині. До речі, мені сподобалося те, що ти сказав про мої ноги.

— Мені так соромно за це. Я мав би спершу переконатися, що це не Вікторія.

— Починаю заздрити своїй доньці.

Вона підморгнула мені, і ми обоє засміялися. Жінка все ще ніжно тримала свої долоні на моєму обличчі, наче мама. У дитинстві моя матір рідко обіймала мене. Я абсолютно не знав, що таке батьківська любов.

— Що відбувається? — почувся суворий чоловічий голос.

Коли я обернувся, то помітив Гордія, біля якого стояла Вікторія. Вона насупилася, переводячи погляд з мене на свою матір.

— О, ми щойно познайомилися! — сказала жінка, широко усміхаючись. Вона забрала свої руки від мого обличчя. — Алекс сказав, що у мене прекрасні ноги.

Я мало не закашлявся. Особливо, коли помітив сердитий погляд Гордія в мою сторону.

— Це був просто комплімент! — пробурмотів я у своє виправдання.

— Хороший комплімент, — додала Поліна.

Я відійшов трохи назад, коли помітив, що Гордій зробив декілька кроків в мою сторону.

— Не наближайся до моєї сім'ї! — пригрозив він мені.

— Гордію! — обурилася його дружина.

— Ходімо покатаємося, Поліно, і я поясню тобі, чому з ним не варто розмовляти!

Вона закотила очі, коли чоловік потягнув її до виходу з гаража. Я деякий час дивився їм услід, а коли вони зникли з мого поля зору, то відчув на собі погляд Вікторії. Вона підійшла впритул до мене, склавши руки на грудях.

— Ти фліртував з моєю мамою? — спитала дівчина, склавши руки на грудях.

— Ну, я просто сказав, що в неї гарні ноги, — відповів я, знизавши плечима.

— Це майже флірт, Алексе!

— Я думав, що це ти. Вона зігнулася над капотом. Я не міг бачити її обличчя, а ззаду вона здалася мені схожою на тебе. І хіба тут на автодромі є інша дівчина? Звісно, я подумав, що це ти.

— Добре, — пробурмотіла вона, — але більше так не роби.

— А що в цьому поганому? Я налагоджую контакт зі своєю майбутньою тещею.

Вікторія скривилася від моїх слів. Мені так і захотілося голосно засміятися, але я стримався. Вона лише голосно фиркнула на мої слова. Я підійшов ближче до неї та поклав свої руки на її шию. Вона підняла на мене погляд своїх красивих сірих очей.

— Чому це сьогодні маленька Торі розпустила волосся? — спитав я, збираючи її пасма.

Я легко підняв їх вверх та нахилив голову вбік, розглядаючи шию дівчини. На моєму обличчі з'явилася задоволена усмішка, коли я помітив червоний слід від вчорашніх поцілунків.

— Красиво, — прошепотів я, нахилившись до її шиї. — Тобі вчора це подобалося. Як щодо сьогодні?

Я залишив вологий поцілунок на її шиї, а потім легко провів язиком вздовж. Вікторія здригнулася та глибоко вдихнула.

— Перестань! — знервовано мовила вона. — Батьки можуть повернутися.

— Тобі ж це подобається.

Я уважно подивився в її очі та знову поцілував у шию. Вона важко ковтнула, борючись зі своїм бажанням. Це було майже неможливо. Я знав це точно, бо у мене було так само.

— Що саме подобається? — тихо спитала вона.

— Ризик бути спійманими.

— Так важко боротися зі спокусою, Алексе.

Цей тихий розчарований тон в її голосі я ніколи не чув ще раніше. Я випрямився. На обличчі дівчини з'явилася сумна посмішка. Ми обоє розуміли, що будь-який ризик буде мати погані наслідки.

— Знаю, Вікторіє, — прошепотів я. — Знаю.

— Краще допоможи мені розібратися з цим автомобілем, — запропонувала дівчина. — Не розумію в чому проблема. Ніяк не можу його завести.

— Ну, зате мене завести тобі вдається дуже добре, — тихо пробурмотів я. — Зараз розберемося.

Я підморгнув Вікторії та швидко зняв свою футболку. Помітив, як її щоки почервоніли. Вона опустила голову, прикусивши нижню губу. Мені страшенно хотілося поцілувати її в цей момент, але я не міг так підставляти Вікторію. Вона явно не намірена поки розкривати наш зв'язок. Дівчина раптом легко вдарила своєю ногою по моїй гомілці, відриваючи мене від думок.

— Не відривайся! — наказала вона.

— З тобою це неможливо, Вікторіє.