Валерія Дражинська - Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська

- Це неможливо! - голос ласкавий, але слова жорстокі, - Маленька, забудь мене і живи.

- Я не зможу без тебе, - уже в голос ридаю.

Він не напружуючись відриває мене від себе. Встає.

- Доведеться! - блакитні очі обволікають сталлю, - Каріно, ти зрозуміла мене?

- Так, - вибору він не надав.

 

Батур

 

- Що це було?

- Нічого, - відмахуюся, знаючи, що тема не закрита, - Йдемо. Тезер мертвий.

- Як скажеш.

Ми сідаємо в машину та їдемо з прихованої прибудови. Завдання виконано.

- Як усе пройшло? - через хвилину порушує тишу Мирон.

- За планом.

- Не зовсім! Ти знаєш, що буде, якщо Ворон дізнається про дівчину.

- Не дізнається. Тому Тезер і мертвий, - дивлюся з попередженням на свого, можна сказати, єдиного друга, якби в нашому світі існувало таке поняття.

- А сама дівчина? Вона тебе бачила.

- Вона мовчатиме, - твердо кажу я. 

Мирон стомлено тре обличчя. Знаю, він зараз шифрує, як вчинити.

- Навіщо? На х*я ти її звідти витягнув? - зривається.

- Не знаю, - кажу чисту правду, бо, бл*дь, сам нічого не розумію.

Я завжди виконував завдання чисто, з маніакальною скрупульозністю, без почуттів. Не залишаючи за собою свідків. І ось! Унікальний випадок. Синьооке диво. Попереджав же, суку, але все одно поперлася.

- Гаразд, Батуре! Справа твоя. Лізти не буду. Ти сам усвідомлюєш ступінь ризику. 

- Так, - напруга почала потроху відступати.

Убивати Мирона не хотів. Він не підозрював, що в цій ситуації до мене неможливо достукатися. Переклинило на впертій дурепі.

- Проїхали, - можна вважати інцидент вичерпано, якщо нічого не спливе, - Тепер по справі!

- Таганов був усунутий, щойно дочка його ідентифікувала. Вибух спровокував заплановану реакцію введених у темну організацій. Пов'язати подію з Вороном ніхто не зможе, - я сухо виклав факти.

- Ворон, гусак хитрожопий, - сміється Мирон, - знав же, що Таган висуне свою моську зі свого грецького сховища, якщо там весілля його єдиної дочки влаштувати.

Чергове завдання позаду. Все як завжди, все, як і повинно бути. Ось тільки присутній один дратівливий нюанс, з яким я поки що нічого не можу вдіяти! Сині бездонні очі, що переслідують мене всюди. Як їх позбутися?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно