Віктор Суворов - Спецназ

батальйонами, може бути виконане дуже просто. Кажуть, що якщо закоркувати порожню бочку і затягнути її під воду, а потім відпустити її, то вона підскочить над поверхнею води. Чим глибше її занурити, тим швидше вона спливе і вище підстрибне над водою. Так само діють навчальні батальйони. Їх завдання полягає в тому, щоб затягнути постійно мінливе тіло людини глибше під воду.

В кожному навчальному батальйоні спецназу є постійний штат офіцерів, прапорщиків і сержантів, крім того, він отримує 300-400 новобранців спецназу, що вже пройшли первинну підготовку в різних підрозділах спецназу.

Режим у звичайних радянських навчальних дивізіях можна описати тільки як жорстокий. Вперше я спробував його студентом у навчальній дивізії. Я вже описав умови всередині спецназу. Щоб зрозуміти, які умови у спецназівському навчальному батальйоні, треба жорстокість помножити в кілька разів.

У навчальному батальйоні спецназу порожню бочку занурюють так глибоко, що є небезпека бути розчавленим зовнішнім тиском. Людську гідність здирають з неї до такого ступеня, що людина постійно стоїть на краю прірви, а далі лежить вбивство офіцера або самогубство. Офіцери й сержанти навчальних батальйонів, кожен з них, є ентузіастами своєї справи. Будь-хто, кому не подобається така робота, надовго не залишається, а йде добровільно на іншу легшу роботу в регулярні підрозділи спецназу. Тільки ті, що залишаються в навчальних батальйонах є тими людьми, які отримують величезне задоволення від своєї роботи. Їхня робота полягає в тому, щоб віддавати накази, які створюють або ламають найсильніші характери. Робота командира полягає в постійному спостереженні за дюжиною людей, що знаходяться перед ним, у кожного з яких тільки одна думка в голові: вбити себе або свого офіцера? Це робота для тих, хто насолоджується цим, отримуючи повне моральне і фізичне задоволення, як каскадер отримує задоволення, стрибаючи через дев'ятнадцять автобусів на мотоциклі. Різниця між каскадером, що ризикують своєю шиєю, і командиром навчального підрозділу спецназу полягає в тому, що у першого його задоволення триває кілька секунд, тоді як у другого воно триває весь час.

Кожен солдат, який потрапив у навчальний батальйон, отримує кличку, майже завжди в’їдливу. Його можуть назвати Графом, Герцогом, Цезарем, Олександром Македонським, Луї XI, Амбасадором, Міністром закордонних справ або будь-ким подібним. З ним обходяться з перебільшеною повагою, наказів не віддають, а запитують його думку:

– Ваша Високість, не будете проти почистити вбиральню своєї зубною щіткою?

– Славетний Принце, чи не потурбуєтесь викинути при всіх те, що ви з'їли за обідом?

У підрозділах спецназу людей годують краще, ніж в інших загонах Збройних Сил, але їх навантаження настільки великі, що люди весь час голодні, навіть якщо їх офіційно не змушують страждати, тому дуже звичайним покаранням є насильницьке спорожнення їх шлунків:

– Ви стали тяжкими після обіду, Графе! Чи не будете ласкаві засунути два пальці в рот? Це відразу полегшить Вас!

Чим більш образливі форми покарання вигадає сержант для підлеглого, чим завзятіше він атакує його гідність, тим краще. Завдання навчальних батальйонів полягає в руйнуванні та повному знищенні особистості, яким би сильним характером вона не володіла, і перетворити людину в особу, відповідну до стандартів спецназу, в типа, який буде наповнений вибуховим зарядом ненависті і злості та спраги помсти.

Головними труднощами у виконанні цього процесу людської перебудови є поворот злості молодого солдата у правильному напрямку. Він змушений урізати до найнижчої межі свою гідність, а потім, точно в призначеній точці, коли він не може більше терпіти, йому дають сержантські лички і відправляють служити в регулярну частину. Там він починає викидати свою злість на своїх власних підлеглих, або, що краще, на ворогів комунізму.

Навчальні підрозділи спецназу є місцем, де новобранця дражнять, як собаку, розпалюють його, а потім спускають з повідця. Тому не випадково, що бійки в спецназі - звичайне явище. Кожен, особливо той, хто служив у навчальному підрозділі спецназу, несе в собі колосальний заряд злості, як грозова хмара несе заряд електрики. Не дивно, що для рядового спецназу, або, навіть більше того, для сержанта війна є просто чудовою мрією, часом, коли йому, нарешті, дозволять вивільнити весь заряд злості.

Крім нескінченного ряду принижень, кривд і покарань, що виходять від командира, людина, що проходить службу в навчальному підрозділі спецназу, змушена постійно вести не менш запеклу боротьбу проти своїх товаришів, які перебувають у точно таких же умовах.

На першому місці стоїть мовчазне змагання за більш високе становище, за лідерство в кожній групі людей. У спецназі, як ми бачили, ця боротьба приймає відкриті й дуже драматичні форми. Окрім цієї природної боротьби за перше місце, є й більш серйозні стимули. Відбувається це через те, що на кожне сержантське місце в спецназівському навчальному батальйоні є три кандидати, які навчаються в один і той же час. Тільки найкращі стануть сержантами після закінчення п'яти місяців. Після закінчення деякі отримувати звання молодшого сержанта, тоді як іншим не дадуть взагалі ніякого звання, і вони залишаться рядовими. Це страшна трагедія для людини - пройти через всі випробування навчального батальйону спецназу, не отримати ніякого звання і в кінці повернутись у свою частину рядовим.

Рішення про возведення людини в сержанти після того, як вона пройшла навчальний курс, виноситься комісією офіцерів ГРУ або Управлінням розвідки військового округу, на території якої цей батальйон дислокований. Рішення виноситься на основі головних вивчених предметів: політичне навчання; тактика спецназу (включаючи знання ймовірного противника і головних цілей, проти яких спецназ діє); навчання озброєнню (знання озброєння спецназу, стрільба з різних видів зброї, включаючи чужоземну, використання вибухівки); парашутної підготовки , фізичної підготовки, вивчення зброї масового ураження і захист від неї.

Комісія не звертає уваги на те, звідки прибули солдати, а тільки на ступінь підготовки до виконання завдань. В результаті, коли відряджені повертаються в свої підрозділи, в останніх може посилитися дисбаланс. Наприклад, рота спецназу, яка послала дев'ять рядових у навчальний батальйон в надії отримати назад трьох сержантів через п'ять місяців, може отримати одного сержанта, одного молодшого сержанта і сімох рядових, або п'ятьох сержантів, трьох молодших сержантів і одного рядового. Така система введена зовсім усвідомлено. Офіцер, командувач роти з дев'ятьма навченими і відібраними ним людьми, отримує тільки найкращих з відібраної групи. Він може поставити будь-кого, хто йому подобається, на посаду не оглядаючись на звання. Рядових, що пройшли через навчальний батальйон, можна поставити командирами відділень. Сержанти й молодші сержанти, для яких не знайшлося достатньо командирських посад, будуть виконувати роботу рядових, незважаючи на їхнє сержантське звання.

Крім щойно навчених людей, командир роти спецназу може мати також сержантів