Віктор Суворов - Спецназ

бригадою ОСНАЗ НКВС, про яку я вже писав. Інший приклад. Серед людей у наших «особливих», як їх звали, частинах було багато знаменитих перед війною рекордсменів і чемпіонів СРСР («Красная Звезда» від 22 травня, 1985). І, нарешті: Борис Галушкін, видатний радянський боксер передвоєнного періоду, був лейтенантом і працював слідчим в НКВС. Під час війни він перебував у тилу противника в одній з груп ОСНАЗ.

У моїй колекції досить прикладів. Але КДБ і спортивний клуб «Динамо» не є сферою мого інтересу. Я сподіваюся, що один з колишніх офіцерів КДБ, які втекли на Захід, напише більш детально про використання спортсменів радянською таємною поліцією.

Однак, я повинен також згадати про дуже таємниче спортивне товариство під назвою «Зеніт». Офіційно воно належить міністерству авіабудування. Але є досить сильні причини, щоб вважати, що за цим клубом стоїть хтось іще. «Зеніт» не можна порівняти з ЦСКА або «Динамо» за спортивними результатами або популярністю. Але час від часу він показує досить незвичну агресивність у своїх зусиллях отримати кращих спортсменів. Стиль і загальний напрямок тренувань у «Зеніті» дуже мілітаризовані та дуже схожі на такі в ЦСКА і «Динамо». «Зеніт» заслуговує більш пильної уваги, ніж йому приділяється. Дуже навіть імовірно, що дослідник, що серйозно вивчає «Зеніт» і його зв'язки, зробить досить несподівані відкриття.

Розділ 7

Відбір та навчання

Між солдатами й офіцерами стоять сержанти - проміжне звання зі своєю внутрішньою ієрархією: молодший сержант, сержант, старший сержант і старшина. Навчання сержантів надзвичайно важливе для спецназу, де дисципліна і компетенція необхідні навіть більшою мірою, ніж у повсякденному житті збройних сил.

Зазвичай навчання проводиться в спеціальних навчальних дивізіях. Кожна з них має постійних штат: генерал, офіцери, прапорщики та сержанти, а також обмежене число солдатів в обслуговувальних підрозділах. Кожні шість місяців дивізія отримує 10000 призовників, яких розподіляють у полки і батальйони на тимчасовій основі. Після п'яти місяців суворого навчання ці молоді солдати отримують свої сержантські лички і відсилаються в регулярні дивізії. Близько місяця йде на розподіл молодих сержантів у регулярних військах, підготовку навчальної бази для нового поповнення і на прибуття свіжого контингенту. Після цього навчальна програма повторюється. Таким чином, кожна навчальна дивізія є гігантським інкубатором, який випускає 20000 сержантів на рік. Навчальна дивізія організована зазвичай: три моторизовані стрілецькі полки, танковий полк, артилерійський полк, протиповітряний полк, ракетний батальйон і так далі. Кожен полк і батальйон навчають фахівців за своєю спеціальністю, від сержантів піхоти до землемірів, топографів і зв'язківців.

Навчальна дивізія задумана для масового виробництва сержантів для гігантської армії, в якій у мирний час у цьому званні служить близько п'яти мільйонів осіб, але яка в разі війни значно зросте в розмірах. У цьому масовому виробництві є тільки один дефект. Відбір сержантів проводиться не командирами регулярних дивізій, а місцевими військовими агентствами - військовими комісаріатами та мобілізаційними офіцерами військових округів. Такий відбір не може бути, і не є, якісним. Отримавши наказ від своїх начальників, місцеві керівники просто відправляють кілька машин або вагонів призовників.

Отримавши свої 10000 призовників, які не відрізняються від інших, навчальна дивізія має п'ять місяців для того, щоб перетворити їх на командирів і фахівців. Якусь кількість новоприбулих вишлють відразу в регулярні дивізії, оскільки вони не підходять для навчання на командирів. Але у навчальній дивізії є дуже жорсткі нормативи і вона просто не може вислати в регулярні дивізії більш ніж п'ять відсотків від прибулих. Потім, замість висланих, прибувають інші, але вони не набагато кращі за якістю, ніж ті, яких відіслали, тому офіцери та сержанти навчальної дивізії докладають всіх зусиль, всю свою злість і винахідливість, щоб перетворити цих людей у сержантів.

Відбір майбутніх сержантів для спецназу відбувається іншим способом, який складніший і набагато дорожчий. Всі призовники у спецназі (після дуже ретельного відбору) входять до складу бойових підрозділів, де ротний командир і командири взводів проганяють своїх молодих солдатів через дуже жорсткий курс навчання. Цей початковий період навчання призовників проводиться окремо від інших солдатів. Під час цього курсу ротний командир і командири взводів дуже ретельно відбирають (оскільки вони життєво зацікавлені в цьому) тих, хто народжений бути лідером. Є досить велика кількість простих способів для цього. Наприклад, групі новобранців доручили встановити намет вдвічі швидше, але серед них ще немає лідера. У порівняно простій операції хтось береться координувати дії інших. Для виконання роботи виділено трохи часу, обіцяні різні покарання, якщо робота буде виконана погано або неповно за вказаний час. Протягом п'яти хвилин група покаже свого ватажка. Знову ж, групі дають завдання пройти з одного місця в інше за дуже складним і заплутаним маршрутом без втрати жодної людини. І знову група незабаром покаже свого лідера. Кожен день, кожна година і кожна хвилина часу солдата йде на важку роботу, заняття, біг, стрибки, подолання перешкод, і, практично весь час ця група знаходиться без командира. Після декількох днів інтенсивного навчання командир роти і командири взводів відбирають найбільш тямущих, найбільш кмітливих, найбільш сильних, зухвалих і енергійних з групи. Після закінчення курсу навчання більшість новобранців розподіляється по відділеннях і взводах цієї роти, але кращі з них надсилаються за тисячі кілометрів в один з навчальних батальйонів спецназу, де вони стануть сержантами. Потім вони повертаються в ту ж саму роту, звідки були послані.

Це дуже довгий шлях для новобранця. Але він має одну перевагу: потенційний сержант відбирається не місцевим військовим керівником, ні, навіть, навчальним підрозділом, а офіцером регулярних військ на найнижчому рівні - на рівні взводу або роти. Понад те, відбір проводиться на чисто індивідуальній основі і тим самим офіцером, який через п'ять місяців знову отримає обрану ним людину назад, одягнену вже в сержантські нашивки.

Звичайно, неможливо ввести таку систему в усі Радянські Збройні Сили. Це призведе до перевезень мільйонів людей з одного місця в інше. У всіх інших родах військ шлях майбутнього сержанта лежить від місця, де він живе, за наступним маршрутом: навчальна дивізія - регулярна дивізія. У спецназі маршрут наступний: регулярний підрозділ - навчальний підрозділ - регулярний підрозділ.

Є ще одна принципова відмінність. Якщо інші війська потребують сержанта, то військовий комісаріат відправляє призовника в навчальну дивізію, яка робить з нього сержанта. Але якщо сержант потрібен спецназу, то командир роти посилає трьох своїх найкращих новобранців в навчальний підрозділ спецназу.

Навчальний батальйон спецназу працює за принципом: перш ніж ти почнеш віддавати накази, ти повинен навчитися коритися їм. В цілому, завдання, що стоїть перед навчальними