Іван Семесюк - Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса

— Оце, — рохкнула Хруня, жуючи морквину з мішка, — ти вже загнув! Що не так може бути з перекладами буддійських текстів на сучасні мови? Люди ж недарма вчаться роками на схо­дознавців і перекладачів. Гадаю, цілком адекват­ний переклад тієї ж «Чуласунняти сутти» знайти можна. Чи ти думаєш, що ці очкасті жиди дарма товклися по інститутах?

— Так-то воно так, Хруню, але тут проблема трохи глибша. З громадянином Непалу, Буддою Гаутамою, сталася цілком булгаківська колізія. Пам’ятаєш, як там було: «Ці добрі люди нічому не вчилися і все переплутали, що я говорив. Я взагалі починаю побоюватися, що плутанина ця триватиме дуже довгий час. І все через те, що він невірно записує за мною». Тут, Хрунечко, така сама хуйня. Хто, що, коли і з якого пере­пою там понаписував за тисячу років, можемо тільки здогадуватися. А про переклади я вопше мовчу. Навіть переклади з української на вкра­їнську іноді народжують такі непорозуміння, що це призводить до появи вражаючих анекдо­тів. Важливі та визначальні відтінки назавжди залишаються в глибокому минулому, Хрунечко, але ж вся суть саме в них! От якби той Будда не пожлобився та купив на базарі зошита і сам усе записав, і не просто так, а по-вкраїнськи, от тоді можна було би про щось дискутувати. А так, сама розумієш — довіряти можна лише собі, та й то обережно.

— Слухай, Сєпар, це все чудово, але де цей пердуняра Томас Якович? Якщо він нас застукає тут, в льоху, то нам же ж пиздець. Він і оком не кліпне, як пусте нас на ковбасу за те, що ми перепаскудили йому всю консервацію.

— Бачиш, Хрунечко, я ж недарма завів цю розмову. Ось ти, приміром, знаєш, чому Палійський канон називається Палійським?

— Ну, це кожен дебіл знає, можеш мене не підйобувати, Сєпар! Все через мову оригіналу, бо канон записано мовою палі, яка походить напряму від санскриту. Це всі знають.

— А от і не так, Хрунечко. Справжнє прізвище Будди було не Ґаутама, а Палій. Він, вопше-то, походив зі старовинного козацького роду Паліїв, котрі випалювали власне «я» вогнем самоспогля­дання. Так оцей наш Томас Якович Сирота похо­дить з Паліїв, якщо дивитися по маминій гілці. Він, щоб ти розуміла, тільки виглядає як сільський свинолуп, а насправді це просвітлений майстер дзен Банкей Саругатович Йотаку. Видатний діду­ган, котрий навіть не і намагався осягнути істину, Хруню. Істина сама осягнула його. Це безконтак­тна філософія. Він, до речі, постійно пише про це в «Упирятинському віснику», але ж хіба місцеві дикуни здатні щось вдуплити?

— А ти звідки все це знаєш? — поцікавилася Хруня і знову полізла у мішок по моркву. — 3 газети?

— Та ні, хоча «Упирятинський вісник» часом гортаю, якщо трапиться. Все ж таки цікаво, що у світі коїться. Просто я не такий простий кнурок, як здається. До речі, Томас Якович зараз стоїть біля комори і уважно нас слухає. Так, Томасе Яковичу? — голосом Газдрубала Калачакровича гучно поцікавився Сєпар. — Стоїте? То пиздуйте сюди, не стидайтеся, є до вас розмова!

— Кульгай сюди, старий пердун! — прочвякала Хруня. — Побазарім!

— От сукині свині, зараз я вам покажу сільського свинолупа! — подумав Томас Якович, зняв клямку, ступив до комори і намацав у кутку тяжку сокиру. — Ага, осьо воно, ну начувайтеся! Крим ваш — сало наш, бляді сепаратні! — гаркнув Томас Якович і кинувся у темряву, вимахуючи сокирою.

Першою отямилася Хруня. — А-а-а-а-а-а-а-а! Сєпар, дивись! Мавпа з сокирою! Нам пиздець! А-а-а-а-а-а! Тікаймо!

— Не бздіти! — заволав Сєпар. — Дави його! Він уже старий, зараз ми його розчавимо, як занєхуй! Смерть московським павіантам!

— Хейку бандзай! Слава Бабуїні! Я, Банкей Йотаку, впізнав тебе, Калачакрович! Цього разу в тебе нічого не вийде! Порубаю вас нахуй! — проревів Томас Якович і сіпнувся на Сєпара із сокирою.

— А-а-а! — скажено закричав Сєпар. — Хруню! Навалісь!!!

Хруня не стала баритися, моментально зорієнту­валася, схопила мішок з морквою і переїбала ним Томаса Яковича по голові так, що та на деякий час зникла з поля зору.

— Двоє на одного, почвари! Нє забудем, нє про­стім! — промимрив смертельно поранений Томас Якович. — Ненавиджу вас, козли смердючі! Я Банкей!

— Запрягай коня, пацан! Прощавай, сільський дацан! — переможно промовила Хруня і добила полеглого у битві Томаса Яковича банькою з упирятинськими помідорами по голові. — До нових зустрічей, пане філософе!

Десь на городі весело закукурікав півень.

ЛЕКЦІЯ № 11

Сесійна зала Верховної Ради. Засідання веде Голова підготовчої депутатської групи Левко Бернардович Кацбальгер.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, вельмишановні народні депутати! Ми розпочинаємо нашу роботу. Прошу всіх народних депутатів здати холодну та вогнепальну зброю стюартам і під­готуватися до реєстрації в залі картками. Бумеранги і пірначі теж здаємо! Прошу реєстру­ватися, шановні народні депутати. Зареєстру­валося 398 народних депутатів. А ми можемо повторно провести реєстрацію? Давайте ще раз, шановні колеги, зареєструємося, оскільки це важливе засідання. Будь ласка, прошу вклю­чити систему реєстрації. Прошу реєструва­тись. Так, зареєструвалося 397 депутатів. Один десь дівся, ну, то й заїбись. Сесія правомочна, можемо розпочинати нашу роботу. Прошу включити мікрофон найстаршому за віком народному депутату. Це у нас буде Юліан Леопольдович Шпак, бо Маркіян Орестович Свисту­нець вчора дав дуба, нарешті. (Оплески)

ШПАК Ю.Л. Чергове пленарне засідання Вер­ховної Ради Наддніпрянської Імперії останнього скликання оголошую відкритим! (Оплески, лунає Державний Гімн)

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Слава жовто-блакитному імпе­раторові! Е-ге-гей!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу сідати, шановні народні депутати. За доброю традицією, що склалася у Верховній Раді, я хочу із задоволенням від імені народних депутатів привітати з днем народження народних депутатів України. Давайте привітаємо, шановні колеги, з днем народження Валькірію Вальдемарівну Тормошенко! (Оплески)

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Многая літа!!! Спасибі державі!!!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, поч­немо наше засідання без зайвих шмарклів і одразу візьмемося до справи. Пиздіти можна багацько, але ж ворог лізе в хату, і ми не маємо часу на маневри і лобіювання всякої хуйні. Чи є необ­хідність обговорювати це діло? Немає.

Пропоную надати слово головам фракцій, але спо­чатку хочу запросити до слова прем’єр-міністра Імперії Годфруа де Валуа Дубогриза. (Оплески)

ДУБОГРИЗ Г.В. Шановний пане головуючий! Вельмишановна новообрана проєвропейська проукраїнська Верховна Радо, яка має конституційну більшість і політичну волю до реформ, звер­шень і зрушень! Маю за честь звернутися до вас! (Оплески)

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Молодець Годфруа Валуа! Давай!

ДУБОГРИЗ Г.В. Одразу хочу звернутися до вас з таким начебто простим, але магістральним запитанням. Україна — це що?