Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

- Я...

- Так, уявляю, що ти там собі вже надумала! Я, такий собі монстр, виставив тебе проти твоєї волі на загальний огляд. Так?

Лола мовчала.

- Відповідай!

- Так... - тихо сказала, майже прошепотіла.

- Тоді чому ж я, такий поганий, опустив екран, який закрив нас від сторонніх очей? А? Скажи?

Лола підвела здивований погляд.

- Екран... - пролепетала. — Але ж вони дивилися на нас... Бачили... Данило...

-Так, спочатку нас було видно. Але потім, коли ти відвернулася, я відчув, що щось не те з тобою. Тож і закрив екран. Нас ніхто не бачив, Лоло. Там були тільки ми з тобою!

Дівчина не могла повірити у почуте. Виходить, вона сама, своєю недовірливістю, довела себе до непритомності. І не тільки не отримала задоволення, але ще й виставила чоловіка ґвалтівником та монстром...

- Лялечка, я прошу від тебе повної довіри. Тільки так ми зможемо вийти із цих ігор без втрат!

Лола, як і раніше, не розуміла, навіщо взагалі потрібні ці ігри? Навіщо вона Гордію? Адже вчора, потім він просто її покинув!

- Ти вчора пішов... - знову прошепотіла.

- А ти хотіла, щоб лишився і продовжив? Щоб ґвалтував тебе, коли ти була непритомна? Лялечка моя, я нормальний чоловік, із нормальними сексуальними бажаннями. Вчора я дуже хотів тебе. Я майже не контролював себе! Мені треба було піти, охолонути. Не наробити ще більших дурниць. Я попросив Марину тебе проводити, віддати одяг.

Лола дивилася на нього на всі очі. Усі ті гидоти, які вона собі вигадувала, і наполовину не відповідали реальності. Яка вона дурна!

- Лялечка, прошу тебе. Довірся мені. Я ж казав, що не завдам тобі шкоди. Все, що станеться, залежить від тебе.

Лола недовірливо дивилася на нього. Тобто, як від неї? Тобто вона може якось вплинути на Гордія? Виразити своє незадоволення? Небажання? Але ж він сам сказав, що закон - це його бажання. Дивно все це. У голові не вкладається.

Гордій підвівся з крісла, підійшов до Лолі і, взявши за руку, потяг на себе.

- Не сумуй, лялечка, - сказав ласкаво.– Це був урок номер один. Навчися довіряти мені.

 

***

Після цього Лола була підхоплена на руки і, як видобуток, віднесена до спальні. І знову їх обох захопила симфонія бажання та ніжності. Гордій цілував її, гладив, збуджував. Це було так романтично та чарівно, просто як у казці.

Роздягнувши дівчину, чоловік почав ніжно цілувати півкулі грудей, потім плоский живіт. Лола вигнулась дугою назустріч теплим губам.

Гордій ковзнув рукою вниз, туди, де все більше пульсувало і горіло невгамовне бажання, доторкнувся до складочок, провів пальцем далі, вводячи його всередину. Лола здригнулася, там все ще неприємно саднило.

- Тобі боляче? - хрипко спитав Гордій.
Вона несміливо кивнула.

- Пробач, лялечка, пробач.

Чоловік опустився ще нижче і поцілував спочатку зверху, а потім дедалі глибше і нижче. Наче ранку зализував. А ще змочував, щоби сьогодні не було ніяких неприємних відчуттів. Але сьогодні дівчина сама була готова. Вона вже стала вологою. Тепер, зовсім втративши зв'язок з навколишнім світом, неслася в інший вимір. Де немає болю, ігор, сорому, приниження, страху. Там були тільки цей чоловік та ця жінка. Він – для неї, вона – для нього. Цілком і без залишку.

І коли бажання досягло точки неповернення, він спочатку повільно увійшов, а потім почав забиватися все сильніше, ніби заявляючи свої права. Щоб вона нікуди не поділася, не загубилася.

І, незважаючи ні на що, щоби погодилася продовжувати.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно