Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Джордж підхопив рушницю і чкурнув у чагарі. Через двадцять хвилин до засідки підповз лев.

– Ви знаєте Джорджа?

– Так…

– Він програв.

Сидять Абрам із Сарою, бачать – іде Мойша. Абрам:

– Сагочка! От побачиш: пгийде цей поц і обов’язково що-небудь попгосить!

Заходить Мойша:

– Абгаша, тобі сьогодні дгель потгібна?

– Так! Сьогодні я цілий день буду дгелью пгацювати!

– Тоді дай мені, дгуже, свої вудочки…

1937 рік. Слідчий ГПУ повертається з полювання.

– Ну як? – запитує його колега. – Вдало?

– Забив двох зайців. Перед смертю призналися, що вони саботажники і вороги народу.

Герасим утопив Муму в річці. Рибалка пливе човном, дивиться – собака тоне. Врятував. Посадив у човен. Муму:

– Фу-у-у, заледве не потонула!

Рибалка хреститься:

– Ні фіга собі, собака говорить!

Муму, випадаючи з човна:

– Ні фіга собі, мужик говорить!

Не любили у нашому селі Никодима Мусійовича… Хоч і мисливець був удатний… Ще у 1920 році біля вогнища випустив він з рук пляшку горілки…

Сім’я нового українця кyпається в озеpі, поблизу сидить pибалка. Раптом чує:

– Допоможіть! Моя дружина тоне, а я не вмію плавати! Сотку баксів даю!

Рибалка миттю стрибає у воду і виносить жінку на беріг.

– Де моя сотка?

– Ти знаєш, братан, вона так бовталася уводі, я подyмав, що дружина… Це – теща…

– Ну, ти даєш! Скільки я тобі винен?

Після вдалих мисливських вихідних іде Микита на роботу. На похміляку – голова відпадає, настрій – гірше не буває. Раптом внутрішній голос йому каже:

– Ходімо в генделик, настрій піднімемо!

– Ні, ні! На роботу!

Йде далі. Внутрішній голос знову:

– Ось пивбар. Зайдемо?

– Ні, ні! На роботу!

До роботи вже двадцять метрів. Внутрішній голос:

– Треба поправити здоров’я. Більше по дорозі «точок» не буде!

– Ні! Маю на роботу прийти тверезим!

– Ну, ти як хочеш, а я зайду! – сказав внутрішній голос.

Жили-були два приятелі. Зналися вони ще з дитинства. Життя так розпорядилося, що один був бідний, а другий багатий. Приходить бідний до багатого і каже:

– Пам’ятаєш, як ми росли разом, на ставок бігали, пиво пили, до дівчат ходили? Відгукнись на моє прохання, дай грошей на початок бізнесу, розкручусь – віддам.

Багатієві грошей, звичайно, жаль, і відмовити не годиться. От він придумав:

– Є у мене магазин в Європі. Він нерентабельний, збитковий. Бери його і крутись. Не розкрутишся – не суди.

Так і вирішили. Пройшло з півроку, поїхав багатий по світах. Випало йому бути у тому місті, де магазин, що товаришеві юності віддав. Довідався – аж той магазин фантастично прибутковий! Вирішив він тихцем подивитися, як вдалося підняти магазин. Зайшов нишком, приглядається, прислухається. Аж тут якийсь чоловік купує жилку і гачки. Підходить до каси сплатити за покупку, а господар йому:

– Ось ви купуєте жилку і гачки. А вудилище для вудки невже у лісі будете зрізати? Не дай Боже, екологи прослідкують! До речі, у мене є шикарна телескопічна вудка.

Чоловік не довго упирався, погодився. А господар продовжує:

– З берега зараз майже ніхто не ловить. Тим більше, підходи до кращих рибальських місць болотянисті, навіть у чоботях ноги можна промочити. І що тоді – застуда, нежить? Купуйте човен, не пожалкуєте, ще дякувати будете!

Погодився чоловік і на ту пропозицію.

– Добре, – каже господар, – а як з усім цим скарбом, та ще й з добрячим уловом – бо він вам забезпечений, – ви будете рухатися? Пішки? На велосипеді?… Погляньте, який у мене є джипчик. Нова модель! Крута машина! Для вас, як для поважного і вже постійного клієнта, – скидка.

Усе купив чоловік і поїхав від магазина на джипі. Багатій підбігає до свого колись бідного товариша:

– Ти – геній! Чоловік прийшов купити жилку і гачки, а ти йому стільки товару продав!

– Чесно кажучи, він прийшов купити «тампакс» для дружини, а я його запитав: «А що ж ти цілих три дні робитимеш?»

Генерал на полювання подався зі своїм водієм. Тільки пішли від лісосмуги – аж раптом повз них пронеслася коза. Генерал сердиться:

– Ти чому не стріляв?!

– Я думав, вона домашня…

– Запам’ятай, дурню, – у лісі і в степу все дике!