Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Розійшлися. Через деякий час генерал чує постріл і страшний вереск.

– Кого підстрелив?

– Дику бабу, товаришу генерал!

В одному селі жив такий собі чоловік – Кіндратович. Ніколи він не повертався з риболовлі без риби. Якось причепився до нього сусід:

– Розкажи, як тобі те вдається?

А той каже:

– Пішли завтра разом по рибу.

Ось вони раненько прийшли на озеро і попливли човном. Відпливли далеченько. Кіндратович дістає кавалок динаміту. У сусіда – очі на лоб:

– Он ти як! Та я в міліцію!… Та я в прокуратуру!… Та я…

Кіндратович спокійно підпалює динаміт, кладе в руки сусідові:

– Так я не зрозумів, ти що, рибку ловити не будеш?

Микита з Опанасом взяли на полювання 20 пляшок пива. Увечері біля вогнища Опанас каже:

– Микито, закладемося на ящик горілки, що ти 10 пляшок пива зразу не подужаєш?

Микита подумав трохи, потім мовчки встав і пішов у ніч. За півгодини повернувся:

– Давай закладатися, Опанасе!

Приклався і випив десять пляшок. Вранці Опанас кричить:

– Микито, а де ще пиво?… Казна-що, усі двадцять пляшок порожні!

– Так то я… перед тим, як закладатися… потренувався.

Ловить Опанас рибу. Туман. Тиша. Раптом чується крик:

– Аааааа!…

Опанас прислухався. Тиша. І тут знову, вже ближче:

– Аааааааа!…

Опанас підвівся. Знайшов на березі дрючка. За хвилину зовсім поруч:

– Аааааааааааа!…

Опанас увесь зіщулився, підняв дрючок над головою. Прямо на нього з очерету вискочив хтось страшний, мордяка розбита, кров цебенить. Опанас як втелющить дрючком по морді. Той страшний чкурнув знову в очерет і звідти:

– Ааааааааааааааааааа!…

Прийшов Микита до лікаря.

– Біда! З тих пір, як став фермером, нічого путнього у мене з жінкою не виходить. Я зранку до ночі у полі, а на жінку вночі вже сил не вистачає. Хоч вдень буває таке бажання приходить, але жінка вдома, а я роботу ж не кину…

Подумав лікар та й каже:

– А ви, Микито, беріть з собою у поле рушницю. Тільки з’явилося бажання, стріляйте у повітря, хай жінка відразу до вас біжить.

Минуло кілька місяців. Зустрілися.

– Ну як? – запитує лікар.

– Ой, лікарю, спочатку все було прекрасно… А як тільки відкрили мисливський сезон – так я свою жінку більше й не бачив.

Пішов Микита ловити рибу. Нічого не клює. А поруч сидить дід і тягає одну за одною. Микита до нього:

– На що ловиш? На хліб?

– Ні, на черв’яка треба.

– А де їх взяти нормальних, спека така!

– Бачиш дерево, – каже дід, – під ним і копай.

Микита разок копнув і відразу здоровенного черв’яка викопав. Начепив його і пішов до діда по чарці випити. Налили, випили, закусюють.

– Ти вудку закинув? – питає дід.

Микита побіг перевірити. Піднімає – там висить черв’як, тримає за зябра двох коропів:

– Чоловіче!!! Де тебе чорти носять?!

Один підприємець взяв у оренду ставок і найняв Опанаса, щоб той відстрілював ондатр, які пожирають рибу. Опанас сидить на березі, ондатра пливе під самим носом.

– Чому ж ти не стріляєш?! – запитує Петро.

– Що я, дурний, тих звіриків тут на два-три постріли, а я таку роботу втрачу!

По дорозі на добрій швидкості мчить «Москвич», його мотає, трясе. Даішник зупиняє машину, звідти випадає Микита у ватнику, чоботах і засмальцьованому картузі.

– О, та ти п’яний, пане! – каже даішник. – Що пив?

– Та ми… цей… з кумом… Опанасом… випили пива, а потім ще рибу ловили… дві пляшки горілки…

– Все?

– Ні… Хлопці ще пива принесли… і горілки…

– Значить, пили пиво, горілку, а потім ще пиво і знову горілку?

– А ще… звідкись взялася пляшка портвейну…

– Так! Ходімо зі мною, дихнеш в трубочку.

– Та ти що?! Ти мені не віриш?

Микита з Опанасом на полюванні вийшли з лісу до річки. Річка розлилася після дощу, як перейти – не знають. Аж на дереві помічають дощечку з написом: «Брід – 2 км вниз по течії. Якщо не вмієте читати, ідіть вгору проти течії, через 1 км хатинка лісника, він підкаже».