Тамара Крюкова - Чаклунка з останньої парти

кошиках, накритих білими серветками, лежали рум'яні булочки і пиріжки, а їхні побратими на жарівках чекали своєї черги.

А проте чаду на кухні не було. Стеля лійкою звужувалася догори і являла собою високу трубу, через яку дим виходив з приміщення.

Феліциус неспокійно засовався в торбинці. Він теж не залишився байдужим до пахощів, що лоскотали ніздрі. У Липочки з голоду стягло живіт, голова запаморочилася, і вона втратила пильність.

Несподівано хтось ухопив її за вухо і виволік з укриття.

— А ти чого стоїш, неробо?! Куди тільки дивиться кухарка? Розпустила своїх дівчат. Хутко мити жарівки! — гримнув на неї кухар.

Він підштовхнув Липочку до чанів, у яких дівчата відчищали каструлі та пательні. Липочка попрямувала, куди їй веліли, і задивилася на поварчуків, які спритно витягували з печі жарівки з пиріжками.

— З дороги! — почула вона окрик і відразу за тим — поштовх у спину.

З несподіванки дівчинка впустила капець. Той зробив у повітрі сальто і впав прямісінько в опару. Поки Липочка гадала, що робити, багатостраждальний капець булькнув і потонув у рідкому тісті. Дівчинка не встигла посумувати про втрату, як на неї гримнув помічник кухаря:

— Ей, білявко! Йди-но збивати вершки.

Всі мали Липочку за запорошену борошном дівчинку на побігеньках. Липочці було невтямки, який зчинився б рейвах, якби хто-небудь побачив її руді кучері.

Вирватися з кухні виявилося ще важче, ніж вибратися з підземного ходу. Ось коли Липочці довелося попобігати. Не встигала вона виконати одне доручення, як їй відразу давали друге: перемішувати соус, відчищати пательні, патрати рибу, мити каструлі, нашпиговувати часником окіст.

Час від часу дракончик починав незадоволено вовтузитися в торбинці і затихав лише після того, як їй удавалося стягнути і кинути йому яку-небудь лакоминку. При цьому самій Липочці не перепадало ані крихти. Вона так натомилася, що навіть змирилася з тим, що серед усієї цієї смачнячини залишиться голодною. Всі думки були про те, як би непомітно накивати п'ятами. Нарешті вона улучила хвильку і прослизнула за двері, та ба! Кухар схопив її за вухо:

— Ей, неробо, куди це ти намірилася з порожніми руками? Бери таріль і марш нагору!

У руках Липочки опинився величезний таріль з кремовими тістечками у вигляді лебедів. Граціозно зігнуті шиї і голівки птахів були хрусткими, а під крилами з бізе ховався вершковий крем. Лакомина так смачно пахла ваніллю, що Липочці аж голова замакітрилась.

Це був справжній дарунок долі, а від дарунків відмовлятися не слід. Липочка вирішила, що цілком заслужила на частування. До того ж вона гадки не мала, куди треба нести таріль.

Палац приголомшив Липочку кількістю кімнат, дзеркал і позолоти. Все сяяло і виблискувало, але дівчинка не уявляла, як можна тут жити. Їхній з бабусею будиночок був набагато придатніший для житла і затишніший.

Анфілада кімнат тягнулася нескінченно. Через страх потрапити комусь на очі, Липочка шмигнула в бічні двері і опинилася в розкішному кабінеті. Вона вирішила, що господар напевно супроводжує принца на коронації, і тому можна не боятися, що її заскочать зненацька.

У животі бурчало з голоду. Дівчинка влаштувалася за масивним дубовим столом і почала уплітати тістечка, не забуваючи про Феліциуса, в якого розпалився справді драконівський апетит. Наївшись донесхочу, Липочка з цікавістю роззирнулася.

Одну стіну кабінету прикрашав гобелен із зображенням сцени битви. На інших висіли портрети, потемнілі від часу. У спеціальній стійці зберігалися шпаги і шаблі. Біля каміна виявилися ще одні двері, меншого розміру. Вони вели до спальні, у центрі якої стояло широке ліжко під балдахіном.

Праворуч стояло трюмо у класичній оправі, а поряд на спеціальних болванах висіли перуки і капелюхи. Липочка поглянула в дзеркало і вжахнулася. Нічого дивного, що на кухні її прийняли за дівчинку на побігеньках. Вона була з ніг до голови у борошні.

Дівчинка, як могла, обтрусила спідничку і кацавейку, позичила у господаря кабінету гребінець і вичесала пилинки борошна з кучерів, аж у них знову заграло сонечко.

Не стримавшись, вона приміряла крислатий капелюх з великим страусовим пером.

Поки Липочка працювала на кухні, у державі назрівав скандал. Дракона так і не знайшли. Принц учинив істерику. Гості відреагували на пригоду по-різному: одні співчували, інші відверто посміювались.

Горк був розлючений. Він уже наперед тішився, як тихенько прибере владу до рук, але після сьогоднішнього провалу принц міг удатися до послуг інших радників. Начальник лицарського Ордену не виправдав довіри королівського спадкоємця, адже це він умовив принца на поєдинок з драконом і запевняв, що все пройде ні сучка, ні задирки. Горк уявити собі не міг, як ця безмозка рептилія примудрилася утекти з палацового парку. Старе луб'я не могло проповзти непомітно й десяти метрів. Не кажучи про те, щоб перемахнути через фортечний мур. Тут пахло змовою.

Горк вирішив за всяку ціну розібратися з усім особисто, але спершу треба було зняти парадне спорядження. Карбуючи крок, лицар розгонисто йшов залами, прямуючи до своїх апартаментів.

Липочка