Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Важкий був день. Емоційна втома перейшла у фізичну. Мілана хотіла просто лягти на диван і розслабитися. Думками знову поверталася до похоронної процесії. Перед очима стояла гнітюча картина: згорьована мати полеглого воїна, його мовчазний посивілий батько і молодші сестри, які ще досі не вірили, що їхнього Дениска уже ніколи не буде поряд.

Хотілося самій ридати від розпачу і кричати, вилити увесь гнів на голови триклятих рашистів. За що зриваєте цвіт нації і зненависно топчете? Чи ми посяглися на ваше? Чи вам заздрісно, що українці своїми руками, потом і кров'ю обробляють родючі землі?

Телефонний дзвінок уже втретє пробивався крізь потік думок. Мілана нарешті збагнула, що він реальний.

− Так, Оксано. Я слухаю.

− Міланочко, у Вас все гаразд? Ілона не дає спокою. Каже, що домовлялися сьогодні на відеозв'язок. Телефонували на Вайбер, а Ви не в мережі.

− Ой. Та ми ще годину тому мали зідзвонитися. Вибачте, що засмутила Ілону. Зараз підключуся до Інтернету.

Мілана дійсно забула про домовленість. Це було на неї не схоже. Їй завжди вдавалося тримати під контролем обов'язкові справи. Навіть яким би завантаженим не видався день.

− Привіт, моя юна подруженько. Як справи у вас із Патрончиком? Сьогодні ходили на прогулянку? − жінка відразу налаштувалася на радісну розмову, щоб не видати свій смуток.

− Сьогодні тривог не було, то ми з Патрончиком довго гуляли. Я показувала йому кішок і застерігала, щоб тримався від них далеко. А ще він навчився лазити тунелем і навіть пробував рити окопи. Висоти Патрончик не боїться. Я думаю, що він навіть зможе спускатися з парашутом. Ми ще не пробували. Але я вірю в його силу волі.

Мілана намагалася уявити всі ці трюки, які витворяв хом'ячок. Посмішка ставала дедалі ширшою. Але ж вони говорять по відеозв'язку. Не можна сміятися. Ілона справді вірила у кожне своє слово і мала серйозні плани по відношенню до свого пухнастика.

− Я теж вірю, що у вас із Патрончиком усе вийде. Але ти впевнена, що рятівникам обов'язково потрібно уміти все на світі? Можливо, парашут не найкращий спосіб прибувати на місце пошуку.

− Я про це не подумала. Але обов'язково подумаю. І завтра або в інший день усе тобі розкажу. Тітонько Мілана, а у тебе є вдома котик?

− Ні. Немає. І собачки теж, − Мілана не знала, куди хилить дівча, тому про всяк випадок сказала і про собачку.

− Це добре. Бо коли ми з Патрончиком надумаємо приїхати у гості, нам зайвих клопотів не потрібно.

− Донечко, давай прощатися з тіткою Міланою. У неї ще багато роботи, а нічка наближається, − мама дівчинки спробувала завершити розмову.

− Так. Скоро нічка і потрібно лягати спатки. Тому всю роботу перенесемо на завтра, − Ілона уже розробляла нову стратегію і зовсім не мала бажання відпускати свою співрозмовницю.

− Ілоночка, я із великим задоволенням поспілкувалася б з тобою до ранку. Але ж нам обом ще вечеряти, чистити зубки, мити ніжки.. А ще казочку розказати для Патрончика. А мені уроки на завтра для своїх учнів підготувати.

− А хіба ти учениця? Чому ти готуєш уроки?

− Я вчителька. І потрібно підготуватися, щоб усе гарненько пояснити учням на уроках.

− А вони у тебе чемні?

− Дуже.

− А ті, хто не дуже чемний, ти свариш?

− Не сварю. Але пояснюю, що потрібно поводитися чемно. Щоб усім було приємно навчатися.

− А мене ти теж будеш вчити? Ти приїдеш до нас у Київ?

− Ми обов'язково з тобою зустрінемося у Києві. Обіцяю. А поки що мені потрібно працювати тут, в селі. А якщо ти сильно захочеш, то й тебе зможу вчити. Навіть ось так по відеозв'язку. 

− Це добре. Мені вже пора вечеряти і робити багато своїх справ. На добраніч, тітонько Мілана.

− Добраніч, Ілоночко. 

− Вибачте, що забрали у Вас стільки часу, − Ілонина мама почекала поки донька вийде з кімнати. − Ваші розмови їй дійсно допомагають. Помічаю, як стає відкритішою до інших. Навіть на майданчику почала спілкуватися з іншими дітками. Бо раніше від бабусі не відходила. Тільки до хом'ячка щось шепотіла на вулиці.

− Мені справді не складно виходити з вами на зв'язок. Я рада, що допомагаю Ілоні. Вона у вас дуже хороша. Знаєте, я відчуваю, що потрібна Ілоночці. Це в свою чергу додає і мені сил. Так що у нас взаємовигідне спілкування. Якщо раптом не зможу виходити на зв'язок, обов'язково залишатиму Ілоночці повідомлення. 

− Ще раз дякуємо. На добраніч Вам.

− Спокійної тихої ночі.

Ніч і справді швидко наближалася. Сонце давно сховалося за обрій. Сутінки густішали і темрява заповзала у кожну шпарку. Тільки світло з вікон будинків розганяло пітьму і стверджувало: життя продовжується.

В кімнаті Мілани панувала заспокійлива атмосфера. Приглушене світло настільної лампи створювало затишок. Звучала тиха мелодія народної пісні. Тільки ноутбук підсвічував обличчя вчительки блакиттю екрана, заявляючи, що робочий час ще триває.