Олена Закаєва - Сенсація "Початок", Олена Закаєва

Розділ 21: Відплата Сліпчуків

У розкішному кабінеті Олексія Сліпчука панувала напружена тиша. Час від часу лунали уривчасті репліки його радників, але Олексій був занадто зосередженим, щоб їх слухати. Він сидів у своєму шкіряному кріслі, стискаючи в руці келих віскі. Його звичний холоднокровний вигляд почав тріщати.

— Вона перейшла межу, — нарешті сказав він, дивлячись у вікно. — Сергій нас зрадив. Він розумів, що передача цієї інформації поставить нас на край прірви.

Його молодший брат Ігор, який сидів поруч, підняв голову від телефону, де переглядав останні новини.

— Вони вже опублікували перші докази. Інтернет вибухнув. Якщо ми дозволимо їм оприлюднити решту, нам кінець, — сказав він, поклавши пристрій на стіл.

— Я це знаю, — відповів Олексій, стискаючи зуби.

Радники намагалися запропонувати різні варіанти.

— Ми можемо подати позов до суду, — запропонував один із юристів. — Стверджувати, що матеріали були здобуті незаконно або фальсифіковані.

— Це нічого не дасть, — перервав його Олексій. — Вони мають реальні докази. Суд тільки приверне ще більше уваги.

Ігор, який завжди вирізнявся жорсткістю, нахилився вперед.

— Ми не можемо дозволити їй закінчити те, що почала. Якщо суд — це марна трата часу, ми маємо діяти жорстко. Вона має зникнути, і я знаю, як це зробити.

Радники здригнулися, але мовчали. Всі розуміли, що Ігор пропонує радикальні методи.

— Ігоре, ми вже й так далеко зайшли, — сказав Олексій, хоча в його голосі було чути сумнів. — Якщо щось піде не так, це може зруйнувати нас остаточно.

— Нічого не піде не так, — наполягав Ігор. — У нас є люди, які можуть все організувати. Вона просто зникне.

Олексій на мить задумався, поглянувши на фотографію своєї родини на столі. Він знав, що будь-яка помилка коштуватиме не лише його репутації, а й усієї імперії Сліпчуків.

— Добре, — сказав він нарешті, зваживши всі ризики. — Але зроби це чисто. Жодних слідів.

Ігор посміхнувся.

— Усе буде як треба. Вона навіть не встигне зрозуміти, що сталося.

Тим часом Софія відчувала, що хмари над нею згущуються. Вона помітила, що за нею стежать. Невідомі автомобілі час від часу з’являлися біля редакції, і навіть Марина, яка зазвичай залишалася спокійною, почала хвилюватися.

— Софіє, я розумію твою сміливість, але ти повинна бути обережною, — сказала вона, коли вони зустрілися ввечері. — Сліпчуки не пробачать тобі того, що ти зробила.

Софія кивнула. Вона розуміла, що поставила на карту не лише свою кар’єру, а й життя. Але відступати було пізно.

— Ми маємо опублікувати решту матеріалів, — сказала вона. — Кожна година на вагу золота.

Марина взяла її за руку.

— Ми з тобою, але, будь ласка, не ризикуй даремно.

Тієї ж ночі Софія почула, як хтось дзвонить у двері її тимчасового помешкання. Вона підійшла до дверей, відчуваючи наростаючий страх, але в очах була рішучість.

У той час, коли Софія перебувала на межі нового викриття, в штабі Сліпчуків Ігор телефонував своїм людям.

— Зробіть це сьогодні вночі. Жодних слідів, — сказав він у слухавку.

Олексій мовчав. Хоча він віддав наказ, його розривало зсередини.

— Ігоре, — нарешті сказав він. — Якщо щось піде не так, це все на твоїй совісті.

— Нічого не піде не так, — впевнено відповів брат.

Ця ніч стала вирішальною. Полювання Сліпчуків почалося, але Софія була готова дати відсіч. Вона знала, що її життя тепер не належить лише їй — воно стало символом боротьби за правду.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍