Любава Олійник - Рея. Та, що дає НадІю, Любава Олійник

Я помітила, що чоловік дивиться на мене з якимось дивним виразом, наче вивчає мене, як дивовижну істоту з іншого світу. Чомусь моє зізнання, немов тихий шепіт, наче розм'якшило його, примусивши його подивитися на мене з іншого боку.

—Спробуй, сміливіше , — запропонував він, і його голос прозвучав трохи м'якше, ніж раніше.

Я відрізала шматочок перепілки і поклала собі на тарілку. Під допитливим поглядом Геракліда спробувала, - м’ясо виявилося дуже ніжним і соковитим.

—Ммм, смачно, - не приховала справжнього захоплення.

Чоловік налив собі вина і хотів мені налити, та я відмовилася, так як вино було заборонено весталкам.

—Це вино з наших виноградників, - пояснив він терпляче, наче намагався розвіяти мої сумніви.

—Я ніколи не куштувала вина, боюся що воно може бути надто міцним.

—Тоді можна спробувати для початку легкий винний напій, - і він налив трішки білого вина, додавши до нього чистої води. Пояснив, що іноді навіть дітям додають до води вина для покращення роботи шлунку.

Далі він взяв келих і очікував від мене такого ж. Виголосив тост:

—За нас!

Після цього підніс свій келих до мого і легко стукнув, а тоді випив залпом, немов намагався розвіяти сумніви. Я ж змогла лише пригубити новий для себе напій, повільно знайомлячись із незвичним смаком, наче відкривала двері в інший світ. Хоч моє вино було сильно розбавлене водою, проте мені відчувалася кисла гіркота з ледь відчутним присмаком винограду, наче я куштувала заборонений плід. Мабуть нерозбавлене вино було б для мене занадто міцним та надто гірким, як отрута. А ось овочі вирішила спробувати, від них йшов приємний аромат, немов від квітів на весняному лузі. Відволіклася на звичний смак кабачків, тушених у сметані з морквою та пшоном, і здригнулася від несподіваного голосу Геракліда, що розбив мій спокій, як грім посеред ясного неба:

— Пропоную обговорити нові правила мого дому, — його голос звучав твердо, від чого в мене виникли неприємні передчуття, немов на мене насувалася темна буря.