farculitsa - Відроджені з Попелу, farculitsa

— Я не можу! — дарма Артур намагався підняти здорову ногу, щоб вставити в стремено. 

— Ну ж бо! — Ріна встрілила наосліп і кинулась до нього, підсадити.

Але Артур був високим і важким. Він обернувся до жінки й стиснув зуби.

— Я лишусь. Їдь.

Ріна зарядила пістоль, а рушницю вручила Артурові. Прицілилась, але вистрілити не встигла — куля просвистіла над самим вухом, і Ріна присіла, сховала голову в плечі. “Вони застрілять коней”, — із жахом подумала жінка. Обернулась до Артура, вже готова лишити його, коли побачила, що з іншої сторони дороги по них вертався Ґілберт. 

Ріна вихопила рушницю в Артура і вистрілила знову в алітерців. Вистрілила з пістоля, вистрілила з другої рушниці теж. Переслідувачі поховались за дерева. 

— Що у вас? — прогарчав Ґілберт і, не дочекавшись відповіді, зістрибнув з коня. — От чорт! — він помітив Артурову ногу. — Обіпрись на мене, хлопче.

Ріна перезарядила рушницю і знову вистрілила. Навіть змогла поцілити в руку одному з алітерців. Застрибнула у сідло і помчала за Ґілбертом і Артуром. Вслід їм ще роздавались постріли, але жоден алітерець, яким би рогатим він не був, не міг угнатись за кіньми.