Даніїл Овечко - Від півночі на південь, Даніїл Овечко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Венруме, все-таки не втік? Добре, що хоча б обіцянки стримуєш. А що це у тебе на обличчі?
— Забудь, спитаєш у неї, коли заспокоється. Їжа, я так розумію, на поїздку у нас є, і всі готові, отже, вперед. — скомандував отаман.
— Гаразд. Рішо, до мене! — рись неохоче зупинила свою гру і граційно наблизилася до Вічі, шипаючи на двох людей.
— Яка вона все-таки недовірлива. Ну давай, йди за нами. — Венрум поправив шапку, взяв Орісу за руку і потяг її назад до коней.
— Я залишилася без гроша... — все ще не відійшла від трагедії дівчина, але все ж таки слухняно йшла за рукою друга.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від півночі на південь, Даніїл Овечко», після закриття браузера.
