Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер 📚 - Українською

Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

53
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Легенди Ґотліну" автора Кайла Броді-Тернер. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 218 219 220 ... 460
Перейти на сторінку:

–Айріал сильніший за Джея? – запитала Арлана.

–Безсумнівно. Але Джей не хоче йому поступатися.

–Це я бачу.– зазначила Арлана.

Джей з більшим напором наступав на Айріала і в один момент, Айріал вибив меч із рук Джея і, крутнувшись, вдарив його по колінах. Ноги Джея підкосилися і Айріал здійняв меч над його головою.

–Браво, хлопчики.– поплескала Роуз.– Шановні пані та панове, вас розважав цирк імені Айріала Брока, заплатіть їжею за виступ.

Айріал зніяковів і дав руку Джею, щоб той встав.

– Наступного разу, я тебе зроблю.– пообіцяв Джей.

–Ти казав це минулого разу.– криво усміхнувся Айріал.

–Навіщо ви тренуєте удари, якщо прямуєте додому? – запитала Арлана, коли вони вечеряли.

–Ось уже як–як, а домом я це прокляте місце точно не назву.– розреготався Роберт.

–Наші прийомні батьки були смертними. – пояснила Роуз.– Їх звів з розуму поклик, який ми чуємо здавна. Ми не приймаємо те, що ми нащадки сирен, Арлано. Для нас вони вороги, які скалічили нам життя.

–Тобто... до Міста Сердець ви йдете... вбивати?

–Ми тренуємо удари, щоб захиститися. – пояснив Айріал. – Якщо нас вигнали, значить, вони не хотіли нас у цьому місті. Тому можуть напасти на нас, коли ми заявимося.

–Ти теж готовий убивати? – запитала Арлана.

–Я хочу знайти батька.– відповів Айріал.– Інші сирени мені не потрібні. Але я хочу, щоб він відповів за те, що трапилося з мамою.

–Мені шкода.– відповіла вона.

Айріал знизав плечима. Він намагався відтіснити спогад про останній день матері, прикинутися, що йому більше не боляче. Але він помилявся. Образа була занадто сильною.

–Ти віриш, що всі маги діляться на світло і темряву? – запитала Арлана.

–Ні. Це казка. Маг може однаковою мірою розвинути обидві сторони, а яку магію він творитиме, залежить від його вчинків. Наскільки людяні вони. Я вірю, що маг сам обирає сторону. І ніхто більше не може йому вказувати.

–Ти хотів би бути магом? – запитала вона.

–Я – напівкровка, як і ти. Іноді я відчуваю силу, і намагаюся вхопитися за неї. Але клятий поклик не дозволяє мені.

–Мені здається... Багато магів не розуміють, до якої сторони належать. Якби можна було послати кожному звісточку...

–То почалася б війна, як це завжди буває... – хитав головою він. – Що чіткіша межа між магами, то запекліше вони її відстоюватимуть.

–Можливо, ти маєш рацію.– знизала плечима вона. – А може... Тим магам, у яких є добро, не доведеться сумніватися в собі й боятися темряви.

–Хіба не страшно потонути в темній магії? Вона поглине тебе.

–Світло завжди з'являється після темряви. –відповіла вона, усміхаючись. –У це треба вірити.

Вона піднялася на цих словах. Айріал задумався. У чомусь Арлана мала рацію. Змінивши кілька місць у лісі для привалу, вони рухалися далі.

–Там ставок! – вигукнула Альма, повертаючись на галявину.

–Чудово.– протягнув Джей.– Нарешті ми помиємося.

–Чур я перший! – підхопився Роберт. – Після тебе ставок перетвориться на болото.

–Я думаю, що ви, як справжні лицарі, пустите вперед леді. – розпускаючи біляву косу, повідомила Роуз.

–Е, ні.– запротестував Джей.

–Кого ти лицарями обізвала? – закотила очі Альма.

–Спочатку ми наберемо води.– вник Айріал.– Потім, попрямуємо по різні боки ставка.

–І... Верховний Король сказав своє слово.– зітхнув Роберт, зробивши реверанс.

–Я не Верховний Король.– не погодився Айріал.

–Справді? А звучиш, як він.– розреготався Джей.

–Як діти малі.– закотив очі Айріал.

–А що з того? – не зрозуміла Роуз. –Ми й не проти, Ваша Величносте.– вона розреготалася.

Набравши води у фляги, вони рушили до ставка. Як і передбачалося, ставок був зачарований, перетворюючись із маленької водойми на глибоке озеро, коли в нього входиш. Роберт, не соромлячись, стягнув із себе сорочку і бриджі зі шкіри, зі шнурівкою. Джей і Айріал були стриманішими, залишившись у своїх штанах. Дівчата йшли купатися в нижніх сорочках. Айріал, ковзнув у воду, і пірнувши, проплив на невелику відстань. Вода в ставку була чистою. Краплі води стікали з волосся і потрапляли в очі. Прокліпавшись, він втупився на берег. Арлана сиділа біля кромки ставка, зануривши босі ноги у воду. Джей почав бризкати Айріала, і той, розреготавшись, почав встрибувати йому на плечі, опускаючи голову Джея у воду. Вони сміялися, сонце було високо в небі, бризки води переливалися на ній, як дорогоцінні камені. Знову глянувши на Арлану, Айріал відволікся від галасливих друзів, коли Джей і Роберт почали плисти прямо за Роуз і Альмою, з усієї сили бризкаючи їх. Айріал поплив до берега і вийшов. Краплі води стікали по його плечах і грудях і легкий порив вітру змусив його змерзнути.

–Чому ти не заходиш у воду? – запитав він, закинувши волосся, що впало на очі, на потилицю.

1 ... 218 219 220 ... 460
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"