Маркіз де Сад - Будуарна філософія

ДОЛЬМАНСЕ. Я хотів би, щоб Ежені трохи мене накачала. (Ежені качає). Так, правильно… Трохи швидше, моє серденько… Пильнуйте, щоб ця червона голівка завжди була відкрита, не ховайте її… Чим дужче натягуєте ви вуздечку, тим скоріше він настовбурчиться. Ніколи не слід прикривати шкірою голову прутня, коли його накачуєш… Добре, добре!.. Ось так ви сама доведете до бойової кондиції член, який збирається вас настромити… Бачите, як він сповнюється рішучості?.. Де ваш язичок, мала шельмо?.. А сідниці примостіть на мою праву долоню, поки ліва пеститиме ло скотунчик.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ежені, ти хочеш, щоб він спізнав найвищу втіху?

ЕЖЕНІ. Звичайно… Я хочу обдарувати його всім, чим зможу.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Тоді візьми його прутня в рот і посмокчи трохи.

ЕЖЕНІ (робить, як їй кажуть). Отак?

ДОЛЬМАНСЕ. О, чудесний ротик! Який він ніжний, який гарячий!.. Він для мене вартий найгарнішої гепи!.. Любострасні і досвідчені в коханні жінки, ніколи не відмовляйтеся дарувати своїм коханцям таку насоподу! Цим ви навіки прив'яжете їх до себе!.. О, проклятя!.. О Боже, о святий Прутню!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Як ти блюзниш, мій друже!

ДОЛЬМАНСЕ. Де ваша гепа, пані, дайте її сюди!.. Атож, дайте її мені, я її обцілую, поки мене смоктатимуть, і не дивуйтеся з моїх блюзнірських вигуків: чи не найбільша насолода для мене — це хулити Бога, коли моя плоть розпалена. Мені здається, що в такі хвилини мій розум, тисячократ збуджений, куди сильніше ненавидить цю бридку химеру; я хотів би або добре обкласти його лайкою, або роздратувати до краю; і коли моя клята розважливість переконує мене, що цей об'єкт моєї постійної ненависті насправді не існує або принаймні нічого не означає, я страшенно дратуюся, і в мене виникає жагуче бажання, щоб цей фантом став реальністю, щоб я мав на кого вилити свою лють. Наслідуйте мене, чарівна жінко, і ви переконаєтеся, наскільки такі викрики підсилять ваші емоції. Але ж… о, лукавий Боже! О, як мені хороше в цьому божественному ротику але я повинен негайно вискочити з нього… а то виллю туди своє сім'я!.. Ну ж бо, Ежені, міняйте позу; влаштуймося так, як я спланував, і пориньмо усі троє в найсолодшу млість!

(Прилаштовуються).

ЕЖЕНІ. О, мій друже, боюся, що зусилля ваші будуть марними. Невідповідність у розмірах надто велика.

ДОЛЬМАНСЕ. Щодня я протикаю гепи куди меншим дітям; ще вчора цей прутень за якісь три хвилини позбавив цноти семирічного хлопчака… Будьте мужні, Ежені, будьте мужні!

ЕЖЕНІ. Ой-ой! Ви мене роздираєте!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Обережніше, Дольмансе. Не забувайте, що я за неї відповідаю.

ДОЛЬМАНСЕ. Лоскочіть її добре, пані, тоді вона менше відчуватиме біль. А втім, уже по всьому, і він занурився по саму шерсть.

ЕЖЕНІ. О, небо! Це було не так легко… Подивіться, любий друже, я вся мокра від поту… Ой! О Боже! Ніколи ще не терпіла я такий гострий біль!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну ось, моє золото, ти вже наполовину втратила цноту, ти вже почасти жінка. За таку славу не шкода трохи й помучитися. Але хіба мої пальці анітрохи не пом'якшують твого болю?

ЕЖЕНІ. О, чи змогла б я витерпіти, якби не вони?.. Лоскочи мене, ангеле мій, лоскочи!.. Я відчуваю як непомітно біль переходить у насолоду… Пхайте його, Дольмансе пхайте! О, я вмираю!..

ДОЛЬМАНСЕ. О, святий Прутню! О, прокляття! О, троєдушний Боже! Міняймо позу а то не витримаю… Вашу гепу, ласкава пані, прошу уклінно, і негайно розташовуйтеся, як я велів. (Усі розташовуються, і Дольмансе провадить). О, сюди увійти значно простіше… Як легко він проник досередини… Але ваша гепа, пані, не менш гарна і не менш чарівна!..

ЕЖЕНІ. А я правильно розмістилася, Дольмансе?

ДОЛЬМАНСЕ. Чудово! Ця гарненька, маленька цнотлива пуця так ніжно пропонує себе мені. Я знаю, що я зловмисник, що я правопорушник; такі принади — не для моїх очей! Але бажання дати цій дитині перші уроки хоті переважили в моїй душі всі інші міркування. Я хочу, щоб вона дійшла, щоб випустила свій сік… я хочу вичерпати її, виснажити, якщо це можливо… (Лиже її й обціловує).

ЕЖЕНІ. Ой, помираю від утіхи, ой, більше не можу!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А я дійшла!.. Ой, ой, ой! Штовхай його, Дольмансе, штовхай!.. Ой, я готова!..

ЕЖЕНІ. І я, моя люба, і я!.. Ой, Боже, ой як він мене висмоктує!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Лайся ж, мала хвойдо! Лайся!

ЕЖЕНІ. Ой, прокляття, ой, доходжу!.. Ой, я готова!.. Яка знемога, яка солодка млість!..

ДОЛЬМАНСЕ. На пост! Ану на свій пост, Ежені! А то я стану жертвою всіх цих перестановок! (Ежені змінює позу). О, як добре! Я знову в своїй першій норі… Розсуньте свої сідниці, пані, щоб я міг лизати ваше кружальце — ой, як мені цього хочеться!.. Як любо цілувати гепу, в якій ти щойно побував!.. О, дайте, дайте мені полизати її досхочу, поки моє сім'я бризкатиме в гепу вашої подруги… Чи повірите, пані? Цього разу він увійшов без труднощів!.. Ой, як мені добре, як солодко! Ви не уявляєте, як вона його здавлює, як стискає!.. Святий, розпусний Боже, скільки втіхи! О кінець, я більш не годен стримуватися… Моя сперма пішла… Ой, помираю!..

ЕЖЕНІ. І я помру з ним разом, люба подруго, клянуся тобі, що помру!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ой, пустунка! Ой, шельма! Як швидко вона до цього звикла!

ДОЛЬМАНСЕ. Я знаю безліч дівчат її віку, яких ніщо в світі не примусило б гратися в інший спосіб; перші зносини мають вирішальне значення; як тільки жінка пробує цієї втіхи, вона вже не хоче думати ні про яку іншу… О, небо! Я геть виснажений. Дайте мені дух перевести, бодай кілька хвилин.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ось