Микола Петрович Трублаїні - Пригоди в повітрі

керував гуртком юних авіамоделістів, потім учив літати на планерах Гандзю та її товаришів — Гарика Товстуху і Янка Гуркала. Пізніше, коли Кучерявий став повітроплавцем, він часто підіймав їх у повітря на аеростаті. Після того як Гандзя вступила в цивільну авіашколу, вона більше з Кучерявим не зустрічалася. Потім домоглася дозволу перейти з цивільної школи до військової і тепер вона — пілот-винищувач…

Не встигли чужі літаки перелетіти кордон, як капітан враз дістав про це повідомлення і зараз же подав знак своїм товаришам піднятись у повітря.

Першим злетів винищувач Гандзі Голубки. За нею знялись її двоє сусідів. Вилетіли втрьох проти восьми. Пілоти ворожих літаків, безперечно, їх помітили, але уперто йшли вперед над радянською територією і вже летіли на віддалі п'яти-шести кілометрів від кордону. Тримались вони сміливо й нахабно. Кучерявий зрозумів їх поведінку, коли помітив, що з того боку кордону летить ще дев'ять літаків. Отже, тепер три радянські винищувачі мали проти себе сімнадцять ворожих. Капітан знав, що через вісім — десять хвилин до нього приєднається весь його загін, але повітряним порушникам кордону вистачило б однієї хвилини, щоб утекти додому.

Раптом почулося тріскотіння кулеметів. Почався повітряний бій.

І ворожі і радянські літаки намагались піднятися якомога вище, щоб мати перевагу над супротивником. Злетівши вгору, три металічні птахи з червоними зірками на крилах ринулись на ворогів, але ті враз кинулись врозтіч.

Гандзя глянула на всі боки й побачила, що злетіла вище від усіх. Праворуч під нею чотири ворожі літаки оточили її командира — Кучерявого. П'ятий заходив, щоб напасти згори. Гандзя бачила, як один з напасників сковзнув на крило, повернув назад і, швидко знижуючись, подався на свою територію.

Кучерявий, маневруючи, кидаючись то в один, то в другий бік, одбивався від ворогів. Дівчина помітила, що найнебезпечніший для командира був той, що піднявся вище за нього і заходив йому з хвоста. Ось ворог кинувся вже на літак капітана Кучерявого, але Гандзя й собі метнулась на того напасника, стріляючи з кулемета. Збила його з курсу і врятувала капітана, який тим часом підбив і сам ще одного ворога. Літак, на який напала Гандзя, повернув убік, і вона погналася за ним. Він не відстрілювався. Мабуть, попсувався кулемет. Майже одночасно дівчина відчула, як біля неї заскакали кулі, б'ючись об машину. То наблизилися ті дев'ять літаків, що їх заздалегідь помітив Кучерявий.

Але злива куль враз ущухла. Всі вороги повернули назад. З обох боків мчали на підмогу всі винищувачі загону капітана Кучерявого.

Гандзя перетинала шлях ворожому літакові, що теж намагався втекти. Вона хотіла була натиснути ручку кулемета, але враз передумала.

ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ

Майже весь загін радянських винищувачів пролетів над кордоном, не перелітаючи річку. Ворожі літаки зникли. Три з них дістали пошкодження, але їх пілоти зуміли спланерувати через річку. З радянського берега бачили, як двоє з них, опинившись по той бік кордону, викинулися на парашутах, а їхні машини каменем упали вниз. Про долю третього не було нічого відомо, він зник за горбами.

Але ще один ворожий літак залишився в повітрі над нашою територією. Його не пустила Гандзя Голубка. Гандзя обійшла ворога з боку кордону і летіла рядом, не даючи змоги ворогові повернути й перелетіти річку.

Поки закінчувався бій, обидва літаки відлетіли од своїх на чималу відстань. Тепер вони були віч-на-віч. Саме там річка робила кілька закрутів між горами, над якими височіли темні скелясті шпилі. Вздовж усього кордону це було найнебезпечніше місце для посадки літаків. Саме тут пілот ворожого літака вирішив, нарешті, прорватися за кордон. Він метнувся вгору, щоб утекти від радянського винищувача, але Гандзя ту ж мить і собі рвонула машину вгору так, що крило її літака опинилося зовсім близько від ворожого. Здавалося, ще момент, — і обидва літаки зіткнуться й розлетяться на шматки, падаючи вниз. Ворог не витримав грізної близькості і знов повернув геть від кордону. Гандзя тиснула на нього. Він зменшив свою швидкість, щоб радянський літак хоч трохи випередив його: ворог схотів скористатися з цього і вислизнути з-під небажаного конвою. Спробував знизитись і проскочити під літаком-конвоїром. Але не пощастило.

Ще в школі Гандзя Голубка краще за багатьох інших курсантів робила вправи з вищого пілотажу. Дівчина вгадувала кожен рух ворожого літака, вона робила карколомні фігури, не відпускаючи ворога від себе: злітала вгору, переверталась, летіла боком і навіть униз Головою. Вона спантеличила і злякала ворожого пілота. Нарешті, зайшовши своїм літаком над ним, понесла ліве крило над його правим приблизно на висоті одного метра. Вона притискала його до землі. Наляканий цією сміливістю, боячись кожної хвилини смертельної аварії, ворог шукав очима місця, де міг би посадити свою машину. Але він бачив під собою лише гостроверхі скелі. Радянський літак не дав ворогові змоги піднятись над тими скелями, а примушував його летіти геть від кордону.

В цей час наспіли літаки загону капітана Кучерявого. Льотчики з захопленням спостерігали те змагання, і льотне мистецтво Гандзі Голубки викликало в них подив. Між горами показався невеличкий майданчик. Туди гнала Гандзя свого ворога. Вона притискала його вниз. Ворожий пілот уже бачив навколо себе гори, під собою маленький майданчик, а над собою відчував радянський винищувач, що мов сокіл налітав на нього. Він зрозумів — залишилось тільки скоритися волі того сокола, й повів свій літак на посадку.

НА ЗЕМЛІ

Колеса літаків торкнулися землі. Майданчик був нерівний, вкритий маленькими горбиками, подекуди лежало каміння. Машини підскакували, пробігаючи по землі. Першим спинився ворожий літак, а потім, майже одночасно, і винищувач Гандзі Голубки.

Над ними кружляли Гандзині товариші. Чужинець розумів, що йому вже не піднятися в повітря.

Першою з машини вискочила дівчина і, тримаючи в руці револьвер, підбігла до ворожого літака. Вона боялася, щоб пілот не попсував