Микола Петрович Трублаїні - Пригоди в повітрі

Того дня була велика радість у Гандзі. Гарик вбіг до її кімнати з телеграмою в руці.

«Врятовані літаком завдяки Білочубові. Через кілька днів прибудемо додому.

Кучерявий, Янко».

Кордон позначала вузька річка, що вигиналася між гір, мов лезо погнутої шаблі. Гори здіймались високо в небо, і хмари, линучи над ними, раз у раз чіплялись за їх шпилі. Ліси та чагарники прикрашали ті гори й пагорки.

В цьому зеленому прикритті стояли непорушно або стиха походжали вартові. Вони пильно стежили, щоб через річку не прокрався ворог. Їх очі враз помічали притолочену траву, нехай би хто хоч раз по ній пройшов. Вітер шелестів листям на дереві, але нашорошені вуха ловили кожний шерех, розрізняючи, коли гадюка проплазує в траві чи білка перестрибне з гілки на гілку.

Тільки птахи вільно пролітали над кордоном.

Одного дня вартовий прикордонник, почувши в небі гуркіт, підвів голову і побачив дуже високо над собою металічного птаха. Підніс до очей бінокль, подивився і промовив:

— Це чужий птах.

Літак перелетів кордон, покружляв над радянською землею, зненацька ринув униз, знову злетів угору і повернувся через річку назад.

Начальник штабу доповідав командирові авіаційної бригади:

— На поповнення бригади з військової школи надіслали одного молодшого пілота. Куди накажете його зарахувати?

— В загін капітана Кучерявого. Там один лейтенант у відпустку йде.

— Це буде наймолодший пілот нашої бригади, — промовив начальник штабу, роблячи в своїх паперах помітку.

— Скільки йому років? — поцікавився командир.

— Дев'ятнадцять.

— Комсомолець?

— Комсомолка.

— Що?

— Комсомолка. Два роки стажу. Вона закінчила школу першим учнем… Вибачте, я так заклопотаний думками про виконання того наказу, що забув сказати вам про те.

Нагадування про якийсь наказ на мить відвернуло думку командира від незвичайного пілота. Він спитав начальника штабу:

— Капітана Кучерявого викликали до мене?

— Він зараз буде тут.

Командир підвівся, пройшовся по кімнаті і промовив сам до себе:

— От тобі й на! Жінки у військовій авіації! Літати вони можуть дуже добре, але воювати в повітрі…

Він ще раз пройшовся по кімнаті і попросив начальника штабу покликати нового.

Через хвилину перед ними стояла русява дівчина з сірими очима, одягнена у військовий френч. На петлицях червоніли трикутнички.

Командир бригади подивився на дівчину-пілота, хотів щось спитати, коли в двері постукали:

— Увійдіть! — гукнув він.

В кімнату зайшов льотчик років тридцяти п'яти. Груди його прикрашав орден Червоної Зірки.

— З'явився на виклик, товаришу командир!

— Здрастуйте, капітан Кучерявий, — привітав льотчика командир.

Дівчина озирнулась, побачила капітана, і на обличчі її розлилося здивування, а потім радість.

— Гандзя Голубка! — стиха промовив не менш здивований капітан.

— Так ви знайомі? — спитав командир.

— Знайомі, — ствердив капітан. — Я працював колись інструктором аероклубу в тому місті, де товаришка Голубка пускала свої перші літаючі моделі. Зустрічались ми й раніше. От несподівана зустріч!

Гандзя Голубка вийшла від командира бригади, довідавшись про своє призначення її загін капітана Кучерявого. Капітан попросив її почекати, обіцяючи відвезти до загону своїм автомобілем.

Командир бригади залишився з капітаном та начальником штабу.

— Капітан, — сказав командир, — на кордоні все частіше трапляються випадки польотів іноземних літаків над нашою територією. Наш уряд кілька разів протестував, але польоти не припиняються. Чужі літаки роблять це з метою шпигунства. Вони фотографують нашу територію. Маємо наказ припинити ці польоти. На вас покладається завдання: розставити літаки свого загону вздовж кордону, замаскувавши їх на маленьких майданчиках. Тільки-но чужі літаки з'являться над радянською землею, негайно ж наші мусять піднятися у повітря і відкрити по них огонь.

Командир бригади, начальник штабу й капітан обміркували план боротьби з повітряними шпигунами. Коли закінчили і Кучерявий, діставши наказ, повернувся до дверей, командир бригади на прощання сказав:

— Капітан, раджу вам дівчину в бій не пускати. Шкода її. Згодом ми переведемо її кудись у тил, на безпечне місце. Який там з дівчини боєць у повітрі!

Тільки розвиднилось, прикордонники помітили в повітрі по той бік кордону літаки. Одні кружляли, другі летіли в далечінь, кудись за гори, треті пролітали над самим кордоном.

Раптом гудіння моторів посилилось. Високо в небі з'явилися вісім іноземних літаків. Вони перелетіли річку і пішли над нашою землею.

Гандзя стояла біля своєї машини, готова до вильоту. Трохи далі ховалися два інші винищувачі. Один з них вів капітан Кучерявий. Інші літаки загону причаїлись по різних місцях уздовж кордону. Польові телефони та радіо забезпечували між ними зв'язок.

Гандзя Голубка дуже зраділа, попавши в загін винищувачів капітана Кучерявого. Вона пам'ятала, як колись він