Борис Ілліч Олійник - Таємна вечеря

На дідівські на пороги, Під зачовганий мотив Про дитинство босоноге. ...Так летів до отчих місць, Що у сім потів облився! Глянув: стільки рідних лиць! І ні жодного ... обличчя: Від колишніх юних птиць — Тільки пір’я на обійсті... Шаста виводок лисичий З хижим поблиском зіниць. Ще недавно позахмар Ми злітали в орлім чарі! А тепер новий вівчар Заганя нас до кошари. В нього із-під шаровар Визира копитищ пара, На яких вогніють тавра Від рогатого з тартар. IV Сіра тиша над селом. Ходить колами шуліка. Не ховай мене за склом Від розстріляного віку! Хто ж це нас пустив на лом, Україно, при задвірку? Що ж це ми, такі великі, — Знову під чужим кермом?! ... Гірко сплеснула Дніпром, Затужилася борами: «Не питай мене пером, Запитай у свого страму: А хіба не ви гуртом Віддали мене у найми Прибирати за столом За новими хазяями?» V В сонну тишу над селом Прорипів протез іржаво. Тінь якась — на всю державу Стала між добром і злом. Дзенькнули медалі слави, Голос гримнув напролом: — В кого ти питаєш правди І кому ти б’єш чолом?! Та на всі свої волання Ти скоріше діждеш смерть, Ніж відлуння чи зізнання: В цій державі все, — до грана Полетіло шкереберть — В наших кресах, як в саванні, Окупанти бродять п’яні... Дожилися, вашу... честь! — Позіхнуло наостаннє: «Сю ніч снились партизани... Тут лісок... за кілька верст». Молитва
Отче, у Триєдиності Єдиний, Що послав Спасителя на скруху, На валу, при Церкві Десятинній, Уповаю на