Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Гуляйполе 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Гуляйполе" автора Степан Дмитрович Ревякін. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 164
Перейти на сторінку:
не було — по всій Україні густо снували німці та гетьманці. Таким чином, зараз у першу чергу битися з ними? Тоді, виходить, потрібно стати на бік більшовиків, стати їхнім тимчасовим союзником? Це ж так легко! Адже значну частину селян і робітників Олександрівського повіту, до якого входило й Гуляйпілля, підкуповували більшовицько-есерівські гасла: "Земля — селянам, фабрики і заводи — робітникам!" Дивні й затуркані люди! Як вони не можуть зрозуміти, врешті-решт, як вони не бачать (наче їм засліпило!), що більшовики кругом створюють свої так названі "ревкоми", а насправді — це політичні комісаріати, які кожного, хто думає не так, як Ленін, ставлять до стіни — розстрілюють.

Словом, більшовицько-есерівський зговір поборов одне зло — царизм, а натомість на той же трон видерся Ульянов і разом зі своїми прибічниками почав коїти інше зло, можливо, навіть ще жорстокіше за попереднє. Але доки громада не переконається сама в цьому, найсуттєвішому, виступити проти більшовиків відкрито Махно не наважувався. А тому потрібно йти на тимчасову злуку з ними. Тимчасову!.. Щоб одержати від них зброю, щоб укріпити свої повстанські загони на полях битв... Таким чином, зараз — з більшовиками й есерами на гетьмана Скоропадського та його німецьких хазяїв!

З такими думками Махно покидав окуповану Україну наприкінці травня 1918 року. У червні через Астрахань і Саратов він потрапив до Москви.

...Потойбічний світ. Кінозал. Ленін серед багатьох глядачів.

ЛЕНІН(схопився з місця, затупав ногами). Стоп! Стоп! Далі ми, більшовики, дивитися не хочемо. З нас досить... Хіба вам, пане Грушевський, ще не зрозуміло, хто такий Махно насправді? Ви ж достатньо надивилися його грішних справ і чули його оголені думки. Він — проти більшовиків і проти вашої хваленої Центральної Ради й гетьмана Скоропадського. Різниця лише та, що проти вас Махно виступав відкрито, а проти нас — як іудушка Троцький.

ГРУШЕВСЬКИЙ(заперечив). І все-таки я наполягаю на продовженні перегляду його думок і вчинків, у тому числі й тих, що пов'язані з його перебуванням у Москві в червні 1918 року.

ЛЕНІН. А я категорично проти.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Ваше "проти", пане Ульянов, мене не переконало.

ЛЕНІН. Тоді це питання я винесу на політбюро партії.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Рішення вашого політбюро для мене не варте й ламаного гроша. Воно відбиватиме інтереси більшовицької Росії, а не демократичної України.

ЛЕНІН. А коли я запрошу на політбюро українців Затонського, Овсієнка, Щербицького, Шелеста і навіть Івашка?

ГРУШЕВСЬКИЙ. Вони, пане Ульянов, не правомочні вирішувати долю українців тут, у Новому Світі, бо самі є великими грішниками і разом з вами перебувають у пеклі...

Ще довго між Леніним і Грушевським точилася суперечка, аж доки за пропозицією все того ж Ульянова не дійшли згоди зібрати розширене засідання пекельних більшовиків і райських українців, на якому вирішити спірне питання. На цьому й розійшлися. Ленін, аби перехитрити Україну, пішов до "надхненника й організатора всіх більшовицьких перемог" Диявола — хотів заручитися його надійною підтримкою.

Настрій у господаря Пекла на той час був щонайліпший і, певно, він думав про свого підопічного Ульянова, бо співав про нього пісеньку під гітару:

Коли Ленін помирав, Сталіну наказував, Щоб нам хліба не давав Ой ля, ой ля-ля Сала й не показував.

Увійшов Ленін.

ДИЯВОЛ(до нього). A-а, товариш (Диявол слово "товариш" вимовив з притиском і підкреслено протяжно, з відвертим глузуванням над прибулим) Володимир Ульянов, він же Ілліч, він же Ленін, він же Іванов, він же... Слухай, пане Ульянов, де ти стільки нахапався прізвиськ? Таке враження, що з тюрми не вилазив, а насправді не сидів жодного дня... Все хаміль-хаміль — і за кордон, з Азії і до буржуїв у Європу, під їхнє надійне крило.

ЛЕНІН. Я в Шушенському був.

ДИЯВОЛ. Знаю, що був... Як на курорті. Там лише те й робив, що зайців бив веслами, наче навіжений. Тепер поїдаєш їхні душі. Вистачить тобі цієї їжі ще надовго.

ЛЕНІН(при згадці про зайців затрусився) Бр-рр!

ДИЯВОЛ. І не тремти, бо сьогодні ще порцію добавлю. Вже заробив...

ЛЕНІН. За що така немилість, мій Світоче?

ДИЯВОЛ. А за твою більшовицьку впертість. Наказував же: не збирай більше ніяких політбюро, комінтернів, пленумів, засідань... Знову призначив якусь зустріч з грушевцями?! Ще й почнуться розбірки з мордобиттям! Ви ж, комуністи, без терору й дня не проживете.

ЛЕНІН. Звідки тобі, Світоче, вже відомо про заплановану мною зустріч? Я не встиг прийти до тебе, як вже хтось зателефонував з "мобілки"?

ДИЯВОЛ. Не без добрих людей і в Пеклі.

ЛЕНІН. Хто ж доніс?.. Сталін?.. Ну, він був агентом царської охранки... Знаю... Агентам завжди, навіть

1 ... 20 21 22 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гуляйполе», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гуляйполе"