Андрій Юрійович Курков - Щоденник Майдану та війни

Учора коротка зустріч із норвезьким фо­тографом Томом Крістенсеном у готелі «Дніпро». Центральний вхід готелю закритий і затемнений, немов готель не працює. Але він працює, а вхід до нього тепер через паб «Лондон» і ліворуч. Там скляна будочка, в якій сидить чорношкірий черговий, поруч на стільчику охоронець. Фойє готелю обрізано, ліву частину перекрито. Бар працює. Том Крістенсен був у Бердичеві та інших містах. Він хотів поговорити про моє інтерв’ю норвезькій газеті, в якому я сказав, що Україні терміново знадобляться психологи, про те, що тепер у країні є дві масові групи психологічно травмованих — травмовані з дитинства жителі сходу країни і травмовані недавно жителі центру та заходу, які були абсолютно здорові на початку протестів, але в міру того, як вони кричали, а їх не слухали й удавали, ніби їх немає, вони дістали свою травму і з романтиків перетворилися на радикалів.

Увечері 4 години в сауні готелю «Україна» промайнули, як миттєве, але радісне свято. Ден прийшов як денді, в капелюсі, пальті й із тростиною з блискучим набалдашником із жовтого металу. Спортивний журналіст Дмитро приїхав пізніше за всіх. Мій видавець наполегливо радив мені ви­їхати з родиною з Києва на п’ятницю, бо він очікує кривавих подій.

Ішли ввечері після сауни через Майдан до готелю «Козацький», де стояла машина Дмитра. На Інститутській нижче верхніх барикад шикувалася колона молоді в касках із прапорами партії «Удар» та іншими прапорами. Зліва під монументом Незалежності, під цією так званою «дівчинкою на паличці», близько восьми людей грали у великі шахи. Вже на другому боці Майдану назустріч нам ішов гуртик збудженої молоді років шістнадцяти з короткими зачісками. Говорили по-російськи і говорили про «СС». Поблизу одного намету біля незапаленої, холодної металевої бочки-буржуйки стояла нерухомо пристойно одягнена бабуся з розгубленим виглядом. Дивилася на порожнечу перед собою, ніби не знала, де перебуває, немовби втратила пам’ять.

Уранці по радіо повідомили, що Янукович запропонував Порошенку очолити НБУ. Якщо він погодиться, то, мовляв, виникне можливість формування коаліційного уряду.

«Янукович кінчений», — говорив у сауні Ден.

Уночі пережив шок. Помітив, що на ФБ жінка з литов­ським ім’ям дивиться мої старі фотографії. Клацнув подивитися, що їй сподобалось, і побачив фото Сергія Нігояна, ще живого. Я його сфотографував у грудні на Майдані з усмішкою на бородатому обличчі та з плакатом у руці «Устами народу говорить Бог».

Учора з’явився лист Тимошенко, який, за чутками, розсварив опозицію та розколов її на дві частини, а тим самим посунув Яценюка з позиції лідера «Батьківщини». Скоріше за все Тимошенко боїться домовленостей із Януковичем і коаліційного уряду, це означатиме, що члени від опозиції забули про її тюремно-лікарняне ув’язнення.

Сьогодні вдень у Будинку профспілок вибухнула картонна коробка з медикаментами, переданими з вулиці. Вибухом волонтеру відірвало кисть руки. Міліцію до Будинку профспілок не пустили. Версія міліції — в Будинку проф­спілок робили вибухові пристрої. Вибухнув один із них.

Зустрічався у «Французькій булочній» з класним керівником Габі. З приводу шкільного вечора, присвяченого 200-річчю Тараса Шевченка. Але більше говорили про політичну ситуацію, ніж про Шевченка.

Учора на Майдані відбулося перше весілля! Історія, гідна романтичного роману: поранена на Майдані дівчина Юля з міста Рівного приходить до медпункту за допомогою. Руку їй перев’язує волонтер Богдан із Житомирської області. Піс­ля цього Юля теж записується волонтером до медпункту Майдану. І ось учора в київській мерії, де обоє і живуть з моменту захоплення будівлі революціонерами, спеціально для молодої пари зробили генеральне прибирання, розстелили червону доріжку. Обряд вінчання проводили два священики, які й благословили шлюб та побажали молодій сім’ї щастя й сил у боротьбі за Україну. З’явились і депутати, але тільки від партії «Свобода». Лідер партії Олег Тягнибок вручив молодятам букет білих троянд і набір постільної білизни. Після церемонії вінчання Юля і Богдан вирушили чергувати на барикади.

Минулої ночі, виявляється, люди в масках — кілька десятків осіб — розбили вікна в двох ресторанах. Один із них — «О’Панас» у парку Шевченка. Підозрюють «тітушок». Дивно, але фотокореспондент газети «Сегодня» був о третій годині ночі на місці події та робив фотографії! Погромники тепер запрошують журналістів із собою на погроми?!

Дощ. Час летить, але проблем не скасовує і не розв’язує. Вранці вирушив до себе в майстерню. Коли заходив до будинку на Володимирській, побачив колону демонстрантів із прапорами «Батьківщини», що рухалися далі в бік Золотих воріт. Видно, піднялися по Софіївській. Тепер зрозумілий надмір даішників на вулицях центру.

Позавчора — 5 лютого — депутат-регіонал Царьов заявив про висадку американського десанту на Західній Україні та зажадав ввести російські танки. Цікаво, якщо російські танки проїдуть через усю Україну на західний кордон і переконаються, що там ніяких американських солдатів немає, вони що, повернуться назад і попросять вибачення за турботу???

Заспокійливих новин немає. Янукович полетів на Олімпіаду в Сочі. У мережу виклали особисту розмову по телефону Вікторії Нуланд і посла США в Україні Пайетта, де Нуланд лаяла ЄС нехорошими словами за слабкість позиції по Україні. Вчора перед литовським посольством стояли «тітушки», щоб створити інформаційний привід.

У Львові сьогодні, на 40-й день терактів у російському Волгограді, активісти Майдану вшанували пам’ять загиблих від вибухів на центральному вокзалі та в тролейбусі. На сцені львівського Майдану пройшов жалобний молебень. Львів’яни запалили свічки, пов’язали на трибуні траурні стрічки.

Дві ночі в селі.

Традиційні форми протесту на сході України: шахтарі не піднімаються нагору, стукають касками біля адміністрацій шахт і органів місцевого управління. Йдуть на Київ, стукають касками на сходинках парламенту і Кабміну.

Влада знає, що таке Україна, по Східній Україні. І тому не знає, як боротися з Майданом. Навіть кишенькова «галичанка» Януковича депутатка Ганна Герман, хоч і є перебіжчиком на територію східно-української політичної ментальності, не може допомогти, тому що не була ніколи представником західно-української або проукраїнської політичної ментальності. Радників у нинішньої влади немає, тому і патова ситуація. Влада звикла сприймати українські протести на заході як релігійно-театралізовані шоу без політичних наслідків для Києва. Влада по-справжньому раніше могла боятися тільки протестів на своїй території, оскільки загальна