Анрі Шарр'єр - Метелик

І ще один клопіт: кого вибрати для втечі третім? Є серед нас один корсіканець, хлопець із злочинного світу Ніцци, звати його Б’яджі. Він на каторзі з 1929 року, а в камері посиленого нагляду опинився як у попередньому ув’язненні через те, що вколошкав якогось типа. Ми з Клузйо сперечаємося, чи слід нам поговорити з ним і коли. Та поки ми перешіптуємося, до нас підходить вісімнадцятирічний хлопець, гарний, мов дівчина. Це Матюрет, його спершу були засудили до страти за вбивство шофера таксі, а потім помилували як неповнолітнього — він мав сімнадцять років, коли вчинив злочин. Їх було двоє: один шістнадцятирічний, другий сімнадцятирічний, і кожен з цих двох підлітків, замість звинувачувати на суді один одного, заявляв, що то він порішив шофера. Та шофера було застрелено єдиною кулею. Така поведінка цих хлопців на суді викликала до них симпатію в каторжан.

Отож Матюрет підходить до нас і тонким, майже жіночим голосом просить прикурити. Я даю йому вогню, ще й дарую чотири сигарети та коробку сірників. Він дякує і з кокетливою усмішкою відходить. Раптом Клузйо каже мені:

— Метелику, ми врятовані! Араб заходитиме до палати тоді, коли нам треба буде, й настільки, наскільки нам захочеться. Він у наших руках!

— Що ти маєш на увазі?

— Все дуже просто: ми поговоримо з Матюретом, щоб він зайнявся тюремником. Знаєш, араби іноді закохуються в молодих хлопців. Одне слово, тюремник заходитиме до палати, коли треба буде нам!

— Гаразд.

Я підходжу до Матюрета. Хлопець принадливо всміхається до мене. Він думає, що схвилював мене кілька хвилин тому своєю кокетливою усмішкою. Але я кажу йому:

— Помиляєшся, ходімо до клозета.

Він рушає за мною. У клозеті я заводжу розмову:

— Якщо скажеш комусь бодай одне слово прсг те, що зараз від мене почуєш, то ти вже труп. Отже, слухай: хочеш зробити нам за гроші одну послугу? А може, й ти не проти втекти з нами?

— Не проти. То й що?..

Після взаємних обіцянок тиснемо один одному руку. Він лягає спати, я перемовляюся кількома словами з Клузйо і теж лягаю.

О восьмій вечора Матюрет сідає на підвіконня. Йому не доводиться кликати тюремника, той приходить до нього сам, і вони заводять пошепки розмову. О десятій Матюрет лягає. Тюремник двічі обходить палату й виявляє одного мертвого. Він стукає в двері, невдовзі приходять двоє з ношами й забирають мерця. Цей мрець стане нам у пригоді — тепер поява тюремника в палаті о будь-якій годині ночі матиме виправдання. За нашою порадою, наступного дня Матюрет призначає тюремнику побачення об одинадцятій ночі. Саме о цій годині той і приходить, наближається до ліжка Матюрета, смикає його за ноги, а тоді простує до клозета. Матюрет іде слідком за ним. За чверть години тюремник виходить звідти, подається до дверей і виходить. Матюрет одразу ж лягає, не промовивши до нас ні слова. Це повторилося й наступного разу, але тепер уже опівночі. Все йде чудово, тюремник приходитиме о будь-якій годині, яку йому вкаже Матюрет.

27 жовтня 1933 року ми відкручуємо від своїх ліжок по одній ніжці —вони послужать нам кийками. О четвертій годині пополудні я чекаю звістки від Сьєрра. Але санітар Шаталь повертається без записки. Він лише каже мені:

— Сьєрра попросив переказати, що Жезюс чекає тебе в призначеному місці. Хай тобі щастить.

О восьмій вечора Матюрет каже тюремникові:

— Приходь після півночі, пізньої пори ми зможемо довше побути разом.

Тюремник обіцяє прийти. Опівночі ми готові. Тюремник з’являється о чверть на першу, підходить до ліжка Матюрета, смикає його за ногу й рушає до вбиральні. Матюрет іде за ним. Я хапаю ніжку від свого ліжка, яке з брязкотом падає. Клузйо вириває ніжку від свого ліжка майже беззвучгіо. Мені треба стати за двері, а Клузйо має йти просто на тюремника, щоб привернути до себе його увагу. Через двадцять хвилин чекання все відбудеться вмить. Тюремник виходить з клозета і, побачивши перед собою Клузйо, здивовано питає:

— Що ти робиш тут о цій пізній порі? Йди спати.

Та раптом він дістає сильний удар ззаду по голові й нечутно падає. Я швиденько надягаю його одежу, взуваю його черевики, а самого тюремника ми тягнемо під ліжко, і, перш ніж запхнути туди зовсім, я ще раз б’ю його по голові. Він це заслужив.

Ніхто з двадцяти чоловік у палаті не ворухнувся. Я кидаюсь до дверей, слідом за мною біжать Клузйо з Матюретом, обидва в самих сорочках, і я стукаю у двері. Наглядач відчиняє, я замахуюсь залізною ніжкою і б’ю його по голові. Другий наглядач, той, що сидів навпроти, випускає з рук карабін — певне, був задрімав. Не встигає він отямитись, як я оглушую і його. Мої жертви навіть не скрикнули, а той, котрого огрів Клузйо, перш ніж упасти ниць, тільки зойкнув: «Ох!» Мої двоє так і залишилися сидіти оглушені на стільцях, а третій простягся на підлозі. Ми зачаїли подих. Нам здалося, що це «ох!» почули всі. Воно й справді пролунало досить гучно, одначе ніхто не ворухнувся. Не заносячи наглядачів до палати, ми вирушаємо в дорогу, озброєні трьома карабінами. Спускаємося погано освітленими сходами вниз — Клузйо попереду, за ним Матюрет, а ззаду я. Клузйо викидає свою ніжку, я стискаю свою в лівій руці, а в правій карабін. Унизу ні душі. Довкола непроглядна ніч. Лише добре придивившись, ми бачимо в тому боці, де річка, мур і швидко біжимо до нього. Під муром я нагинаюся, Клузйо стає мені на спину, вилазить на мур і сідає на нього, мов верхи на коня. Потім він витягує Матюрета й мене. Ми стрибаємо в темряву за муром. Клузйо попадає в якусь яму й скрикує від болю. Матюрет і я приземляємося щасливо. Обидва підводимося без карабінів — ми їх повикидали, перш ніж стрибнути з муру. Клузйо не може встати, каже, що зламав ногу. Я залишаю Матюрета з Клузйо й біжу до рогу, v тримаючись рукою за мур. Ніч така темна, що тільки тоді, коли моя рука провалюється в порожнечу, я усвідомлюю: мур скінчився.

Чую, як від річки долинає голос:

— Це ви?

— Ми… Ти, Жезюсе?

— Я.

Він на мить запалює сірника. Я помічаю, де він, кидаюсь у воду й дістаюся до човна. У човні двоє.

— Залазь. Ти хто?

— Метелик.

— Гаразд.

— Жезюсе, треба вернутися назад, мій товариш зламав ногу, коли стрибав з муру.

— Тоді бери оцю лопату — й до роботи!

Три весла занурюються у воду, і легкий човен