Людмила Черниш - Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш

   З кожною новою хвилиною її шкіра ставала бліднішою, дихання слабкішим, а сам серпанок тільки більше збільшувався. І я навіть можу заприсягтися, що чула, як він тріщить. Немов електрика, мерехтячи ледь помітними спалахами. І, якщо чесно, то ця магія мене вабила, зачаровувала і ніби кликала.

   Сідрік, який з'явився раптово, спробував застосувати парочку якихось карт. Посипав дівчину мерехтливим пилом, і навіть хлюпнув на неї рідиною, що погано пахла. Але нічого не допомагало. І тут я усвідомила, що єдиним порятунком є саме Ларіон. От тільки чи погодиться він допомогти?

 - І що ж нам тепер робити? - тремтячим голосом поцікавилася Вімла.

 - Потрібно знайти короля факультету темних, тільки він може вилучити цю магію, - констатувала Сунра.

 - От тільки чи погодиться він це зробити просто так? Щось я в цьому дуже сумніваюся, - долучилася до розмови я.

 - Можна звернутися по допомогу до ректора їхнього факультету, - запропонував хлопець.

 - Але ж тоді комусь доведеться відповідати за скоєне, - і всі подивилися в мій бік.

 - А якщо я сама звернуся по допомогу до короля факультету темних? - подумала в голос я.

 - Виключено, - тут же відповів Сідрік. - Якщо він дізнається про те, що ти можеш користуватися їхньою магією, тоді...

 - Адже це я винна в тому, що сталося з нашою подругою. Значить тільки мені й виправляти цю ситуацію. Я не боюся цього студента, та й не заподіє він мені ніякої шкоди. Тож я пішла, - і піднялася, прямуючи до дверей.

 - Тоді я піду разом із тобою, а ви, - він повернувся до Сунри та Вімли. - Будьте тут, і, якщо щось зміниться, покличте нас ось цією картою, - і простягнув її дівчатам.

   Ну а ми попрямували коридором у бік ворожого факультету. Увесь шлях мовчали, боячись порушити цей крихкий стан. Я знала, я відчувала, що Ларіон мені не загроза. Але от що він вимагатиме за порятунок нашої подруги?

   Я отямилася тільки тоді, коли ми зупинилися перед аркою іншого факультету. Захисна магія мерехтіла й потріскувала, загрозливо нагадуючи про те, що нам сюди входити не можна. Довго чекати не довелося, і брюнет показався в тіні коридору, повільно виходячи на світло.

   Можу посперечатися, що він уже в курсі того, що сталося. І не просто так посміхається, немов володар усього тутешнього світу. Просто підійшов, не зводячи з мене погляду, потім доторкнувся кінчиками пальців до мого обличчя, викликаючи дивне тремтіння в тілі.

 - Не чіпай її, - заступився за мене Сідрік, схопивши суперника за руку і відсуваючи від мене.

 - Я знаю, з якої причини ви прийшли, - заговорив Ларіон. - Я допоможу, але тільки за однієї умови. А з тобою мені абсолютно нема про що розмовляти, - і вдарив магічним розрядом нашого короля. Той тут же прибрав руку, але не відступив.

 - Отже, ти можеш допомогти Ріні? - тепер до розмови приєдналася я.

 - Можу, але тільки в тому разі, якщо ти станеш частиною нашого факультету. Обирай, - і дістав із кишені дивну карту. - Використаєш її, і я матиму на тебе права, як король факультету темних. Або ж дивись як твоя подруга гине. І зауваж, не з моєї вини.

   Я продовжувала стояти й дивитися на магію, яка не тільки вирішить одну проблему. Але й цілком могла створити нові. І ось що мені тепер робити? Ларіон так упевнений у собі і в тому, що я буду йому належати. Але з чого б раптом?