Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

Сльози від його дотиків, які можуть стати моїм кінцем, вже самі беззвучно котилися з очей.

«Убило нас двоих
Отдельно мы парим высоко...»

— Якщо ти зараз постараєшся піднятися, або хочаб пообіцяєш, що не заплющиш очі, я тебе поцілую.

— Добре.. помру.. з відкритими. — посміхнувся парубок.

«Возвращать не стану
Ложь не лечит раны...»

— Анто, не смішно. Ти маєш жити, чорт його побирай! Я ж не зможу без тебе!

— Я тебе...

— Мовчи. Мовчи і тримай ці слова, щоб сказати мені їх коли тобі не загрожуватиме смерть. Чуєш мене!? Ти мені це скажеш, коли виживеш, а я тебе у відповідь поцілую. Домовились? Ти ж хочеш відчути дотик моїх губ, як і я твоїх, — в мене вже починалася істерика, — будьласка. 

Останнє слово я сказала занадто близько до його вустів, які дурманили мене з кожною секундою все більше і більше. 

«Боль залил стаканом
Мам, она не моя, мам...»

Я не могла чекати, так хотілося торкнутися і я порушила договорів. 

Танучи в поцілунку, який я йому подарувала, я розуміла, що він і є моє життя. А коли рука з ніжною силою знову торкнулася талії, я дійшла до висновку, що цього життя, подарованого Всесвітом, мені без нього не треба.

«Непривычно, странно
Верить всем обманам...»

Нарешті відпустивши його губами, я побачила на його обличчі щасливу посмішку, після чого промовила:

— Живи і ми ще раз з тобою потонемо у нашому коханні. Тільки живи...

— Кірі... — знову його милий голос.

— Що? — в моєму чулись нотки підхлипування. 

— Я тебе люблю...

«Не вернуть назад нам
Ты ушла с закатом...»

~THE END~