Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

20 Кайра Вульф

Я ледь вмовила Алекса Стоуна, щоб він показав мені те, що ховалось за таємним проходом у бібліотеці.

Герцог досі сердився на мене через  витівку із чаюванням, тому постійно невдоволено бурчав з будь-якого приводу. 

Послали ж йому боги паскудний характер. І чого було так драматизувати? Ну, побились і осоромились ті високородні дурепи, ну посварився зі своєю нареченою... Теж мені біда.

- Кайро, без мого відома, нічого руками не чіпай, - суворо попередив мене цей тиран.

- А дихати мені можна без твого відома?

- Будь серйознішою, бо відправлю додому.

- Я - сама серйозність, - запевнила я герцога Стоуна і почала роззиратись довкола.

Прохід привів нас у ще одну таємну кімнату. Схоже, що це був чийсь робочий кабінет. У шафі знаходилась вражаюча колекція заборонених книг з чорної магії. Більшість з них були написані древньою мовою, якої я не знала, тому довго біля шафи не затрималась.

На полицях було багато різноманітних артефактів невідомого призначення.

Тепер зрозуміло, чому Алекс просив мене нічого не зачіпати.

Найцікавіші знахідки чекали на мене на робочому столі.

Мою увагу відразу привернув дуже старий, пожовтілий від часу, рукопис. На щастя, хоч він був написний зрозумілою для мене мовою.

У рукописі розповідалось про таємний, магічний орден. Його члени називали себе невидимцями.

Колись давно вони хотіли захопити владу у королівстві, але їм це не вдалося. Після цього орден знищили, а майже всіх його членів - вбили.

З тих пір минуло більше, ніж сто років. Схоже, що тепер знайшовся той, хто примудрився відродити орден і знову прагне захопити владу.

Жодних імен в рукописі не було. Зате було повно якоїсь дурні  про те, як ці маги хочуть змінити світ. Такі зміни мені відразу дуже не сподобались, бо однією із їхніх ідей було повне знищення відьом. Не знаю, чим саме викликане таке бажання, але я точно не дозволю його здійснити.

- Що ти про це все думаєш? - Поцікавився Алекс Стоун, коли помітив, що я вже закінчила читати.

- Думаю, що в королівському палаці і на різних важливих посадах є багато шпигунів цих невидимців. Вони навіть звичайного жандарма завербували, що вже говорити про когось більш значущого. Підозрюю, що і у тебе, в управлінні магічного правопорядку теж завились пацюки...

- Я теж про це думав...

- Що вдалось витрясти із працівників цієї бібліотеки?

- Вони клянуться, що нічого не знали про таємні кімнати і тільки виконували свою роботу. Я не можу покопирсатися в їхніх головах, бо доказів їхньої причетності у нас не має. Всі вони походять із поважних і впливових родин. Їхні адвокати і родичі вже дістали мене, вимагаючи їх  відпустити.

- А зілля правди?

- Таємно пригостив їх чаєм, але це нічого не дало...

- Моє зілля не подіяло? Це вже щось цікаве. Думаю, що на них стоять сильні захисні печаті дуже високого рівня. Зовсім не такі, що ми вже бачили.

- Якщо найближчим часом я не знайду доказів, то мені доведеться відпустити тих клятих бібліотекарів. У тебе є якісь ідеї з цього приводу?

- Є у мене одна ідея, але я дуже сумніваюсь, що вона тобі сподобається...

-  Розповідай... Я зараз у дуже складній ситації, тому ладен закрити очі на деякі речі...

-  Я сама проведу допит. Ти ж знаєш, що я вмію робити це дуже ефективно. Колись я досить часто цим займалась...   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍