Дроянда - Серце вовка, Дроянда

Василиса торкнулася своїх губ, відчуваючи тепло поцілунку Феша, але її думки повернулися до того, що вона зробила.

Вона вже давно залишила свій клан Димар.

Спочатку це здавалося просто рішенням — її серце вже не належало тому місцю. Вона відчувала, що її доля тут, у Кліку, поруч із Фешем. Але тепер, коли все відбулося, коли вона офіційно стала лідеркою Клану Клік і відкрито показала свої почуття до Феша, вона зрозуміла: назад дороги більше немає.

— Про що ти думаєш? — Феш погладив її руку, його очі уважно вдивлялися в її обличчя.

Василиса зітхнула і нахилилася до нього ближче.

— Про те, що все змінилося. Я більше не з Клану Димар. Я не просто гість у Кліку, а його частина.

Феш усміхнувся і ніжно торкнувся її підборіддя, змушуючи подивитися в його очі.

— Ти завжди була частиною нас, Василисо. Просто тепер ти сама це прийняла.

Вона замислилася. Дійсно, її вибір не був раптовим. Він дозрівав у її серці ще з першого дня, коли вона ступила на територію Кліка, коли вперше відчула підтримку, коли побачила, що тут вона може бути собою.

— І все ж… — вона обережно провела пальцями по його долоні. — Мій клан не залишить цього просто так.

Фешові очі стали серйознішими.

— Вони тобі загрожують?

— Ще ні, але це питання часу. Вони не захочуть просто відпустити мене.

Феш стиснув її руку.

— Ми разом, Василисо. Якщо вони прийдуть — ми будемо готові.

Василиса подивилася на нього, її серце билося рівніше. Так, вона більше не була одна. І тепер вона мала не просто новий дім, а й когось, хто піде з нею до кінця.