Сергій Олексійович - Знайти дівчину за сто днів , Сергій Олексійович

Ну, звичайно, є якісь люди з якими я спілкуюся. Приємні милі жінки. Вони далеко від мене. Зате принаймні з усього цього я розумію, що треба робити та роблю висновки, що спілкування — це дуже важлива частина будь-яких відносин.

У мене є люди, якім мені просто приємно написати або поговорити з ними. Взагалі, у кожного напевно є потреба, я так думаю, у спілкуванні, в коханні, в обіймах. Вважаю, що це цілком нормально і нічого такого поганого або жахливого в цьому немає.

Питання тільки в тому, що якщо тобі хтось подобається, то треба звичайно підходити й говорити йому про це. Який би не був там результат, але якщо буде мовчати, то звичайно, нічого взагалі ніколи не вийде.  Можна справді ходити, посміхатися до пенсії, один одному. Але який у цьому сенс, якщо ми промовчали й пройшли повз нього. Якби не було страшно, треба мати сміливість і зважитися на якийсь вчинок. Просто звичайно може бути не та година і не той час. Ну, а як ти вгадаєш, коли треба та коли час? Не роботи ж дійсно в кожному слушному випадку окремий персональний гороскоп.

Не знаю. По-моєму, потрібно просто підходити та говорити - ви мені подобаєтеся. Я хочу з вами познайомитись. Може там у когось є інші варіанти, але я думаю саме так

Десь зникла жінка, яку я здається кохаю. Від неї ні слуху ні духу.  Я не знаю що відбувається. Не розумію нічого. Це мабуть найгірша річ, коли ти не знаєш всіх справ. Та коли дивна невизначеність. Ось тому я завжди за те, щоб кохана людина була поруч. Або якщо принаймні люди відчули симпатію і що вони не можуть жити один без одного, то відразу, щоб робили кроки для того,  щоб з'єднатися і бути завжди разом.

Що стосується дівчат, то є такі, яким я пишу кожен день. Ну, або там час від часу. Так, звичайно, серед них дуже багато приємних, симпатичних, милих, красивих дівчат. З якими я познайомився б і з задоволенням сходив на побачення.

Але я справді цікаво, доля якось підштовхне до мене когось. Або все-таки самому доведеться робити перший крок. Як колись найчастіше і виходило. Найпрекрасніші стосунки, які відбувалися були спонтанні. Коли ти абсолютно не думав ні про які зустрічі чи там кохання і  на тобі. Зустріч з людиною. І у вас щось там виходить. І потім приходить до вас те дивовижне почуття, яке називають кохання.

Я від щирого серця бажаю всім цього почуття. Взаємного та красивого, щоб на все життя!

7 грудня
День сорок дев'ятий.

Звичайно ж якщо нічого не робити, то нічого і не буде я так вважаю і з кожним разовим все більше і більше схиляюся до цієї думки.

Ні, ну от правда, дивиться самі, якщо я ні знайомлюсь ні з ким, то як і звідки візьметься в мене дівчина? Читав десь у якихось дослідженнях, що якщо інтенсивно два тижні поспіль із кимось знайомитись, то обов'язково когось собі знайдеш. Ну звичайно, бажано знайти людину для серйозних стосунків. А це не так легко. Вважаю, що знайти собі кохану людину це все одно, як шукати золото Люди шукають. І хтось буває знаходить з першого разу, а хтось взагалі нічого не знаходиться. В моєму розумінні це виглядає все саме так.

Що стосується мене і конкретної ситуації, то знайшлася моя улюблена А. Ну, як я вже говорив, людина все одно дуже далеко від мене.
Я категорично проти всіх цих відносин на відстані. Якщо є можливість, треба обов'язково зустрічатися і бути разом!
Це однозначно. Іншого варіанта бути не може. Познайомилися, поспілкувалися. З'ясували, що треба бути разом, звісно, якщо є можливість. І обов'язково зустрічайтеся. І будьте всі, хто далеко один від одного обов'язково разом!

8 грудня.
День п'ятидесятий.

Час летить час, минає. Поки, що в мене тихо. Це свідчить про те, що доля долею та самому обов'язково треба щось робити. Як сам не зробиш нічого такого і не буде. Добре, якщо доля подарує тобі, якусь приємну та красиву зустріч. А якщо ні, то так можна все життя чекати. Так що все-таки треба щось робити, діяти, ходити, знайомитися, казати, зізнаватися, щось там не було.

Аналізуючи усі події, які відбулися протягом усіх цих днів то я звичайно ж приходжу до висновку, що треба самому все роботи. Ось, якби я знайомився щодня хоча б з однією людиною, з однією жінкою чи дівчиною, вважаю, що вже напевно давно когось собі знайшов. Принаймні ходив би на побачення. З кимось зустрівся, гуляв. Та щось цікаве і веселе вже було. Чи принаймні добре проводив час з приємними людьми. Мені все одно ж цікаво спілкуватися. І познайомитися, і узнати щось нове. І все це досить приємне заняття, яке кожній нормальній людині має приносити задоволення.

Взагалі, чим більше нових знайомих та зустрічей, тим більше шансів знайти нарешті щось єдине та рідне.

З усіх тих, хто мені подобався і з ким би я знайомився та я все-таки виділив би кілька людей. 

Навіть, якщо враховувати тих, хто живе від мене далеко, то серед них дуже багато цікавих людей з якими просто приємно поспілкуватися та зустрітися, провести час. Б хто знає. От може таке бути, що у розмовах, у дружбі та приємному спілкуванні запросто могло виникнути якесь почуття.

Я вважаю, що ніколи ні від чого не потрібно відмовлятись. Треба знайомитися з будь-якою людиною якщо хочеш. Бо кожна людина цікава. Ти заздалегідь не знаєш, що вона може принести у твоє життя.

А взагалі думаю про минуле та згадую всі варіанти знайомств та зустрічі. І ось приходжу до висновку, що дуже часто ці всі зустрічі були через якихось друзів або знайомих. Єдине, звичайно, що в інтернеті можна знайомитися запросто самому.

Колись раніше в одній з соцмереж, ще давним-давно,  існувала така штука, не пам'ятаю, як називається. Збіг, щось таке. Ось там до речі було дуже цікаво знайомитися. Ти відповідав на купу питань, а потім система шукала людину, яка б відповідала б на ці запитання точно так само, як і ти.

Я мушу зізнатися, що там познайомився з дуже приємними дівчатами. Тільки просто, що вони жили звичайно далеко від мене. Якби вони жили у моєму місті я думаю з ними можна було дуже запросто побудувати стосунки. Так гарно ця система працювала. Бо коли в людини з тобою однакові цінності та інтереси, то це все вже якось зближує.