Келлі Макгонігал - Сила волі

увагу покупців на товарах здорового харчування чи екологічно безпечній продукції. Замість того, щоб викладати на полицях біля кас різний непотріб на зразок шоколадних батончиків та жовтої преси, можна було б удоступнити покупцям зубну пасту, презервативи чи свіжі соки. Така проста стратегія викладання продукції суттєво підвищує обсяги «здорових» покупок[86].

Архітектура вибору, розроблена, щоб маніпулювати рішеннями споживачів, — суперечлива стратегія[87]. Дехто вважає, що вона обмежує свободу особистості й нехтує індивідуальною відповідальністю людини. Однак вільний вибір зазвичай суперечитиме нашим інтересам у довгостроковій перспективі. Результати досліджень щодо меж самоконтролю свідчать про те, що причина такого вибору — аж ніяк не вроджена нераціональність чи наше байдуже ставлення до майбутнього. Ні, ми просто можемо бути занадто стомлені, щоб опиратися своїм імпульсивним бажанням. Якщо ми хочемо зміцнити самоконтроль, спершу потрібно подумати про те, як підтримати найбільш виснажену версію себе самого, а не розраховувати, що наше ідеальне «я» раптом вирине з пітьми і врятує світ.

Заключне слово

Межі самоконтролю — це парадокс: ми не можемо контролювати все, однак єдиний спосіб зміцнити самоконтроль — розширити його межі. Як і м’язи, сила волі керується правилом «Користуйся, бо втратиш». Якщо ми намагаємося зберегти енергію, відлежуючи боки на дивані, то можемо втратити й ту дещицю сили, що в нас є. Однак і щоденні марафони для сили волі призведуть лише до цілковитого краху. Тренуватися потрібно, наче мудрий спортсмен, — розширюючи межі обережно і поступово. Ми, безперечно, можемо віднайти в собі сили та мотивацію в моменти слабкості, проте краще знайти спосіб допомогти нашим втомленим «я» зробити правильний вибір.

Стислий огляд розділу

Ідея: самоконтроль схожий на м’яз. Він втомлюється, ­однак ре­гулярні вправи його зміцнюють.

Під мікроскопом

• Злети й падіння сили волі. Цього тижня постежте за своїм самоконтролем, приділяючи особливу увагу тому, коли впродовж дня ваша сила волі найбільша, а коли ви найдужче піддаєтеся спокусі.

• Чи справді ви втомлені? Наступного разу, коли будете «занадто виснажені», щоб тримати себе в руках, проаналізуйте, чи можете ви переступити через це перше відчуття втоми та зробити ще один крок.

Експерименти із силою волі

• Дієта для сили волі. Переконайтеся, що ваше тіло одержує достатньо поживних речовин і в змозі надовго забезпечити вас енергією.

• Гімнастика для сили волі. Щоб потренувати м’яз самоконтролю, цього тижня оберіть по одній справі — яку ви робитимете (вміння «я буду») та яку не робитимете (вміння «я не буду»), або ж спробуйте приділяти увагу речам, які ви зазвичай ігноруєте.

• Знайдіть своє «я хочу». Коли ви зрозумієте своє найбільше «хочу» — мотивацію, що надає сили в моменти слабкості, — згадуйте про нього щоразу, коли відчуваєте, що готові опустити руки чи піддатися спокусі.

Розділ 4. Ліцензія на гріх: чому добрі справи дають нам дозвіл на погані вчинки

Викладаючи курс із науки сили волі, я помітила: буває, що життя створює реальні скандальні ситуації, які чудово демонструють, чому саме ми втрачаємо контроль. Згадаймо лише випадки з Тедом Гаґґардом, Еліотом Спітцером, Джоном Едвардсом та Тайґером Вудсом. Можливо, ці історії вже трохи заїжджені,[14] але й тижня не минає без новенького скандалу за участі якогось політика, релігійного діяча, поліцейського, вчителя чи спортсмена, що шокує весь світ прикладом жахливої втрати самоконтролю.

Хочеться проаналізувати всі ці випадки в аспекті меж само­контролю. Кожен із цих діячів перебував під постійним тиском — від напруженого графіка до цілодобового самоконтролю під пильним оком громадськості. Звичайно, м’яз самоконтролю в таких людей був просто виснажений, сила волі вичерпана, рівень цукру в крові знизився, а префронтальна кора зморщилася на знак протесту. Хтозна, може, всі вони ще й на дієті сиділи.

Однак така відповідь була б дуже простою (хоча я переконана, що адвокат зрештою випробує це на присяжних). Не кожен випадок ослаблення самоконтролю відображає фактичну його втрату. Іноді ми свідомо вирішуємо піддатися спокусі. Щоб уповні зрозуміти, чому сила волі підводить нас, потрібне якесь інше пояснення — більш психологічне, аніж фізіологічне.

І хоча ви навряд чи опинитеся в центрі секс-скандалу, що спричинить загальнонаціональну істерику, всі ми ризикуємо дізнатися, якою лицеміркою може стати сила волі — навіть якщо ми лише не виконаємо своїх новорічних обіцянок. Щоб уникнути долі скандальних героїв перших шпальт, нам слід ретельніше обміркувати припущення, що будь-яка невдача сили волі зумовлена слабкістю. Іноді ми справді стаємо жертвами власного успішного само­контролю. Ми розглянемо, як парадоксально успіх може підірвати мотивацію, як оптимізм може зробити нас заручниками власних бажань, і чому беззастережна віра у свої чесноти — найшвидший шлях зазнати невдачі. У кожному з випадків ми побачимо, що капітуляція — це вибір, а не щось неминуче. Зрозумівши, як саме даємо собі зелене світло, ми також збагнемо, як втримати себе в руках.

Від святенника до грішника

Прошу вас оцінити подані твердження за такою шкалою: «зовсім не погоджуюся», «частково погоджуюся» та «повністю погоджуюся». Перше: більшість жінок не дуже розумні. І друге: більшості жінок краще сидіти вдома та виховувати дітей, а не працювати.

А тепер уявіть, що я поставила ці запитання студентам Прінстонського університету. Якщо вам дуже пощастить, студентки не відправлять вас під три чорти зі своїм маразматичним опитуванням. Навіть студенти чоловічої статі не погодяться з такими сексистськими висловлюваннями. Але що як попросити оцінити трохи видозмінені тези, наприклад: Деякі жінки не дуже розумні та Деяким жінкам краще сидіти вдома та виховувати дітей. З такими твердженнями важко не погодитися. Вони можуть здатися трохи сексистськими, однак складно сперечатися зі словом «деякі»[88].

Ці опитування провели психологи Бенуа Монін та Дейл Мілер у рамках свого дослідження, присвяченого стереотипам та процесу ухвалення рішень. Як ви вже, мабуть, зрозуміли, студенти Прінстону, яких попросили оцінити перші два твердження, сприйняли їх доволі агресивно. Натомість студенти, які мали оцінити висловлення зі словом «деякі», поставилися до запитаннь більш нейтрально.

Після того, як студенти оцінили твердження, їх попросили ухвалити рішення в ситуації уявної співбесіди. Їхнім завданням було оцінити відповідність кількох кандидатів — жінок та чоловіків — на керівну посаду в галузі, що стереотипно вважається «чоловічою» (такій, як будівництво чи фінанси). Здавалося, завдання досить просте, особливо для студентів, які щойно спростували сексистську заяву. Звичайно, вони не дискримінуватимуть кваліфікованої жінки. Але студенти Прінстону зробили все геть навпаки: ті, хто агресивно відхилили сексистське твердження, були схильні віддавати керівну посаду чоловікові, на відміну від студентів, які більш-менш погодилися з не такою сексистською заявою про «деяких жінок». Такі