Джулія Кемерон - Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

Довіряти своєму творчому началу — це для багатьох означає поводитися по-новому. Спочатку така поведінка може здатися небезпечною не лише для нас, а й для наших рідних. Можливо, ми почуватимемося — і виглядатимемо — ексцентричними диваками.

Ця дивакуватість — нормальне явище, частина процесу вивільнення з того болота, яке засмоктало нас у творчо безвихідне становище. Важливо пам’ятати, що спочатку бути при здоровому глузді — означатиме дуже нагадувати божевільного.

У процесі творчого відновлення чітко спостерігатимуться припливи і відпливи. Оскільки ми набираємо творчу силу, стають сильнішими і напади нашої невпевненості у собі.

Це природний процес, і ми зможемо дати відсіч цим сильнішим нападам, якщо трактуватимемо їх як симптоми видужання і відновлення.

Зазвичай невпевненість у собі виявляється у таких судженнях: «Добре-добре, цього тижня у мене все непогано вийшло, але це лише тимчасово… Окей, ну написала я ті ранкові сторінки. Мабуть, і так неправильно все зробила… Гаразд, тепер пора спланувати щось грандіозне і реалізувати це просто зараз!.. Кого я обманюю? Я ніколи не зможу вийти з глухого кута, принаймні не відразу… І взагалі ніколи…».

Ці напади безпідставні, проте нам вони здаються надзвичайно переконливими. Якщо ми будемо зважати на них, то наче отримаємо моральне право залишатися там, де застрягли, і почувати себе жертвою. Так само, як алкоголік, який проходить процес видужання і відновлення, мусить уникати першої чарки, так і митець у період відновлення мусить уникати оцього «мені здається», бо воно неодмінно виражатиме невпевненість у собі: «Мені здається, воно геть недоладне…».

Причини цих нападів можуть бути явними, а можуть і прихованими. Ми зможемо нейтралізувати їх, коли нам вдасться почати ставитися до них, як до такого собі творчого вірусу. Позитивні твердження — надійні ліки проти ненависті до самого себе, яка часто ховається під маскою невпевненості у собі.

На ранній стадії творчого відновлення сумніви у собі можуть призвести до саботування власних зусиль. Показати комусь свої ранкові сторінки — ось поширена форма цього саботажу. Пам’ятайте: ранкові сторінки особисті, тож навіть ті друзі, які мають якнайкращі наміри, не повинні давати їм критичну оцінку.

Один письменник, який тільки-но почав виходити з глухого кута у своїй творчості, показав свої ранкові сторінки подрузі, яка також була письменницею, проте все ще перебувала у стані творчого заціпеніння. Вона його розкритикувала, натомість він знову замкнувся у собі і йому довелося розпочинати процес відновлення спочатку.

Не дозволяйте сумнівам саботувати ваші зусилля.

***

Наше психічне здоров'я залежить передовсім від нашого уміння радіти: відчуттю тепла на шкірі, можливості стояти рівно, розумінню, що наші кістки легко рухаються під плоттю.

Доріс Лессінг

Снайпери — ось як можна назвати тих людей, які саботують ваші спроби позбутися нездорових моделей поведінки у стосунках з іншими.

Джоді Гаєз

Отруйні друзі

Творчість є плідною, коли ми почуваємося у безпеці і приймаємо себе такими, якими ми є. Ваш митець, як і маленька дитина, щасливий тоді, коли перебуває у безпеці. А ми, як батьки цієї дитини, які хвилюються за її безпеку, повинні навчитися слідкувати за тим, з ким наша дитина грається. Токсичні друзі можуть зупинити розвиток нашого митця.

Цілком природно, що найотруйніші друзі для нашого відновлення — ті люди, які все ще перебувають у глухому куті в своїй творчості. Ми знайшли з нього вихід, а вони ні, це їх і лякає.

Коли ми перебували у стані творчого заціпеніння, нам здавалося, що називати себе творчою людиною — зарозумілість і свавілля. Проте правда в тому, що ми поводимося свавільно, коли відмовляємося визнати, що здатні творити. Звісно, така відмова не минає без наслідків.

Ми могли б покірно попросити допомоги у боротьбі зі страхом, проте натомість ми переймаємося своєю зарозумілістю. Ми могли б зайнятися роботою, проте натомість фантазуємо про мистецтво. Не звертаючись до Великого Творця за допомогою з нашою творчістю і не помічаючи його руки у нашій творчості, ми продовжували знаходити виправдання, щоб не помічати власної творчості та не йти на ризик, намагаючись реалізувати її. Ймовірно, що ваші друзі, які усе ще перебувають у стані творчого заціпеніння, досі ховаються за цим заспокійливим самообманом.

Якщо їм важко змиритися з вашим творчим відновленням, це означає, що вони все ще розплачуються за те, що самі не шукають виходу з глухого кута у своїй творчості. Можливо, вони отримують своєрідну насолоду від мук творчого заціпеніння або хочуть і надалі викликати співчуття до себе, і їм неабияк подобається себе жаліти. Можливо, їх заспокоює думка про те, наскільки більше вони могли б творити, ніж ті, хто таки за це взялися і працюють у поті чола. Всі ці моделі поведінки тепер для вас отруйні.

Не очікуйте, що такі друзі оплесками вітатимуть ваше творче відновлення. Це те саме, що сподіватися, що ваші товариші по чарці радітимуть вашому рішенню ніколи більше не пити. Як можна радіти чиїйсь тверезості, якщо ти сам тримаєшся за пиятику, як за рятівну соломинку?

Ваші друзі, які усе ще перебувають у стані творчого заціпеніння, можуть ставитися до вашого відновлення негативно. А все тому, що ви на власному прикладі доведете, що вони також можуть вийти з глухого кута у своїй творчості і піти на справжні творчі ризики, а не залишатися на трибуні, зверхньо і цинічно дивлячись на гравців на полі. Остерігайтеся прихованого саботажу з боку друзів. Ви не можете собі зараз дозволити прислухатися до їхніх сумнівів, навіть якщо вони мають хороші наміри. Їхні сумніви