Маріанна Ласкава - ЗустрІч З Тобою: Подарунок Чи Покарання, Маріанна Ласкава

РОЗДІЛ 10

Клер.

Сьогодні була п'ятниця. Весь тиждень Ерік мене м'яко сказати ігнорував, точніше сказав, що на тиждень він поїде у відрядження. І жодного разу не подзвонив та не написав. А я так звикла до цього, і без цього мені ніби чогось не вистачало. Коротше кажучи, сумувала   я за ним, дуже, що тут приховувати вже. Знов моє серце зробило неправильний вибір, хоча і тут я сумнівалася. Знов награвшись мною, він може  мене кинули як непотрібну річ! Хоча він поки мене не покинув, може він справді зайнятий справами. Ох, та пішло це все до бісової бабусі. Може напитися у мотлох? Хоча ні, потім буде погано, і буду ж

Клер.

Сьогодні була п'ятниця. Весь тиждень Ерік мене м'яко сказати ігнорував, точніше сказав, що на тиждень він поїде у відрядження. І жодного разу не подзвонив та не написав. А я так звикла до цього, і без цього мені ніби чогось не вистачало. Коротше кажучи, сумувала   я за ним, дуже, що тут приховувати вже. Знов моє серце зробило неправильний вибір, хоча і тут я сумнівалася. Знов награвшись мною, він може  мене кинули як непотрібну річ! Хоча він поки мене не покинув, може він справді зайнятий справами. Ох, та пішло це все до бісової бабусі. Може напитися у мотлох? Хоча ні, потім буде погано, і буду жалкувати про це. Тоді піти погуляти? Теж не хочу. Дзвонити йому точно не буду! Стексам теж, інакше зайве скажу, а допитів я не хочу, тим більше що наш зв'язок ми приховуємо. Хоча мені було б приємно, якби всі знали, що в мене такий шикарний і завидний чоловік. Господи, що я несу! Все мабуть я починаю, божеволіти!

Коли я трохи заспокоїлася, після 22:00 години мені в двері подзвонили. В такий час? Але хто? Сусідка? Не думаю. Маніяк? Як самовпевнено з мого боку! Стекси? Ні, вони подзвонили б. Може Ерік? Та ні, це вже просто межа фантастики, такого просто не буде, причому ніколи. Хоча говорити і гадати це одне, а піти і дізнатися це інше.. Коротше все досить гадати  просто піду, відкрию та дізнаюся. Все одно не вгадаю. 

І коли я, зробивши глибокий вдих видих, пішла і відкрила,  і побачила хто це, спочатку від шоку я скамяніла і стояла немов заморожена, і все що  змогла сказати:

- це сон?

- і тобі привіт Клер

- Мені це снитися? так?

- ні звичайно…

- Ерік? Це правда, ти? Мені це зараз не здається? І я не збожеволіла? правда? це реальність?

- Так, це правда, я мила! Самий що не є з плоті та крові! І власною персоною! І ось  перед тобою!

Це був справді він, з першого погляду помітно що після роботи, втомлений, навіть я б сказала мав легку щетину, але йому це пасувало, він виглядав брутальніше, сексуальніше, будь яка дівчина хотіла б бути його. Але  я все одно сказала: 

- Та ні, цього не може бути! Це точно сон! Або гірше просто галюцинації! Здається я схожу з розуму..

- Господи Клер .... - вже трохи напружено сказав він, от зараз  я бачила що його це вже почало напрягати і мабуть злити

- я в це просто не вірю….

- так досить цієї істерики!

- але..

- гаразд істеричка Я можу це довести!

- Так?

- Так! - грізно сказав він, здається я таки дістала  його

- Як?

- ось так!

На це він просто підійшов до мене, затис у с воїх міцних  обіймах,  і поцілував міцно наполегливо, і так ніби він про це мріяв увесь тиждень, і навіть більше, напевно щоб я зрозуміла, що це реальність, і це правда, він. Ох, цей поцілунок… він був такий солодкий, від якого я немов відчула себе на хмаринках, ноги були ватні, немов мене розморило від гарячки, але такий швидкий.  Коли він відпустив мене я чесно, була дуже засмучена  і бажала більше.

- Ну що тепер віриш?

- Хмм ... щось я не впевнена і я поки сумніваюся. Може, ще доказів? як думаєш? для остаточного результату

Я вже вірила, що це він, але просто хотіла ще його поцілунків, і це було фактом. Причому поцілунків по всьому моєму тілу, і що він не зупинявся.

- Он як, значить ще? – з усмішкою сказав він

- ага ... саме так ....

- ну, що ж ти сама цього просила мила... а раз ти просила, значить, ти це й отримаєш… і причому в подвійній кількості! -  з усмішкою відповів він

І він узяв мене за руку і потяг усередину, зачинивши за нами двері з таким грохотом наче грім продзвенів, добре що з завіс не злетіли.

- ти що робиш?

- Невдовзі дізнаєшся ...

І повів мене далі, причому в напрямку спальні.

- Куди? Куди ти мене тягнеш Ерік?

- Як куди, в спальню мила в спальню ....

- Але ... але ... навіщо?

- ти ж сама хотіла доказів, ось там ти їх і отримаєш і побачиш! І відчуєш, ще й як…

- Але ... я не цього просила Ерік!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍