Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Згідно з книгою з магічними картами, у вигляді фортеці замки будували тільки Сирени Сердець. Шлях лежав неблизький, переплисти річку не було так просто, не маючи жодних підручних засобів.

–Ох... якби тут був хтось, хто може відвезти мене до королівства сердець! – бурмотіла вона. І раптово перед нею з'явився невисокий чоловік, оповитий яскраво–червоним туманом.

Старла вдивилася в невидячі очі чоловіка, він був ніби під гіпнозом, вона помахала рукою перед його очима, але той навіть не кліпнув.

–Я можу перенести вас, міс.– заявив він безбарвним тоном.

–Перенести? – насупилася Старла.– Це як?

–Ми перетнемо простір і опинимося там за мить.– відповів він так само без тіні емоції.

–Хто ви?

–Я – вартовий Міста Сердець.

–Як ви сюди потрапили? – запитала вона, оглядаючи червону броню й арбалет за його спиною.

–Ви покликали мене.

Його обличчя й очі нічого не виражали. Жодної емоції. Виходу не було, довелося довіритися незнайомцю. Старла прийняла його руку і їх огорнув туман. Опинившись на урвищі просто поруч із замком, дівчина ахнула. Це був палац з її снів. Великий, темний, із широкими червоними прапорами на вежах. Розвідний міст опустився, і вона увійшла всередину.

–Старла–Кассіопея… – шепотіли перехожі.

–Це вона!

–Вона повернулася! – вигукнув хтось.

–Хіба її не стратили?

–Не може бути!

–Єврика–Аматея буде розгніваною.– розносився шепіт.

На підході до дверей самого палацу, Старла зупинилася. Хто вона? Що робить тут? Що буде з нею? Усе відбувалося надто швидко.

–Старла–Кассіопея!

До неї кинулася невисока жінка з порізаним зморшками обличчям. На ній було біле сарі із золотим кантом. Коли жінка обійняла її, Старла зрозуміла, що широкою смугою тканини жінка приховувала відсутність руки.

–Хто ви? – запитала Старла.

–Я – Каро–Генрита. Сирена–повитуха. Я приймала пологи королеви. Ми думали Єврика–Аматея наказала стратити тебе. – хитала головою жінка.

–Стратити? Немовля?

–У тобі захід її правління. Вона вважала, що це єдиний спосіб залишити себе на троні.

–Я прийшла зустрітися з нею.– відповіла дівчина.

–Я відчуваю твою силу, Старла–Кассіопея.– стиснувши її плече, сказала Каро–Генрита.

–Просто Старла.– машинально поправила вона.

–Прийми своє ім'я, дитинко. – погладила її руку жінка.– Воно написано в зірках. Але як би там не було, ти багато чого не знаєш, а тому, перш, ніж зустрітися з матір'ю, ти маєш навчитися оборонятись від неї.

–Оборонятись? – запитала вона.

–Вона жорстока, страчує невинних за непокору. Адже вона хотіла вбити тебе. І щойно зустрінеться з тобою – зламає твій розум.

–Але чому? Чому вона так ненавидить мене?

Каро–Генрита озирнулася, на людей, що шепочуться.

–Не тут. – прошепотіла вона.

Вона вийшла перед Старлою і, підкинувши руку, промовила заклинання стародавньою говіркою. З її рук вирвалися нитки червоного диму. Схопивши кожного на цій вулиці, за винятком її і Старли, за шиї.

–Що ви робите? – злякалася дівчина.

–Стираю їхню пам'ять про тебе. Якщо королева дізнається про твоє прибуття, вона знайде тебе швидше, ніж ти зустрінешся зі своєю силою.

Коли Каро–Генрита закінчила, люди продовжували пересуватися, як ні в чому не бувало. Жінка накинула темно–зелений шарф на голову Старли і повела її підземними шляхами в невелику хатину біля води.

–Помфрі–Гаас! – крикнула вона, увійшовши до будинку. – У нас гості!

–Хто? Знову сусідка? – реготнув високий м'язистий чоловік із зеленими очима і глибоким шрамом на щоці, спускаючись униз сходами. Він глянув на Старлу і посмішка зійшла з його обличчя, він поклонився.

– Принцеса...– тихо сказав він.

–Це – Помфрі–Гаас, мій син.– представила його Старлі повитуха, з неприхованою гордістю.

–Рада знайомству.– зам'ялася Старла.

Він кивнув дівчині, посміхнувшись.

–Чому в усіх подвійні імена? – запитала вона.

–Перше ім'я – це те, яке тобі дають батьки, друге – те, ким ти станеш, якщо прочитати його в зірках.

–Що означає Кассіопея? Крім того, що це сузір'я.

–Значення імені Кассіопея – «Істинна Королева». За переказами, народжена з ім'ям Кассіопея, стане найвидатнішою сиреною сердець, яка коли–небудь жила.

–Цього й боялася мати? – здивувалася дівчина.

–Тому вона і Єврика–Аматея. Аматея – це вбивця. Тобі не можна виходити в місто. Твоє волосся, таке ж як у королеви. Тебе легко впізнати.

–Так, вона вся, як королева.– відповів Помфрі–Гаас.– Їй навіть перука не допоможе.