Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Старла мовчки побрела за Найджелом, він відчинив для неї двері. Цей будинок на сто відсотків був його будинком. Вона відчувала енергію хлопця в кожному предметі. Тут було прибрано, але для вигляду: футболка недбало висіла на стільці, гумка для волосся і гребінець лежали на журнальному столику. Тарілка з поп–корном, який розсипався по стійці, стояли на кухні. Тут було мило, тепло і затишно. Сходами вниз спустилася дівчина з довгим каштановим волоссям. Чомусь вона до болю нагадувала їй Найджела.

–Привіт. – усміхнулася вона.– Я – Джилана.

–Чому ви так схожі? Ви двійнята? – ігноруючи привітання, насупилася Старла.

–Ми – половини.– пояснив Найджел, зачиняючи двері.

Знову це слово.

–Я не розумію... Ви – маги? – сильніше насупилася Старла.

–Так. Розкажи нам, що ти дізналася про себе? – запитав Найджел, сівши на диван.

– Я змогла змусити поліцейського відпустити мене. Ясноока...

На цих словах Найджел і Джилана переглянулися.

–Ця дівчина сказала, що я – сирена сердець. Що це?

–Це магічні істоти, здатні керувати серцями і розумом людей. Переважно чоловіків. – відповіла Джилана, закривши собою Найджела. – Ми не зустрічалися з ними особисто, але...

–Я зрозуміла–зрозуміла... Триматися від Найджела подалі. –виставивши долоні в захисному жесті, сказала Старла. – Дуже треба! – саркастично додала вона.

Джилана пом'якшала.

–Слухай... я розумію це шок. Ми теж жили наші звичайні життя, коли це наздогнало нас. Тільки я виросла в сім'ї веганів, які мій дар використовували у власних цілях і загалом не лякалися його. А Найджел...

–Ріс у притулку, поки його не забрали.– закінчила Старла.– Що ж... я цим похвалитися не можу.

–Слухай... ти шокована. Але ми можемо допомогти тобі з...адаптацією.– відповів Найджел.

–Так. Ти можеш залишитися в нас. У нас є друга спальня нагорі.– відповіла Джилана.

Старла мовчала. Найджел сів поруч із нею.

–Послухай... Поки я був сам, я й не усвідомлював, що здатен на щось. І тільки з друзями...

–У мене немає друзів. – відрізала Старла. – Ніколи не було. Мене уникають люди. І я навчилася уникати їх.

–Я... постелю тобі нагорі... – повідомила Джилана і піднялася сходами.

–Я знаю, як це бути ізгоєм. – продовжував Найджел.– Я був ним усе шкільне життя. Але повір. Твої люди ще знайдуть тебе. І ми могли б стати такими людьми для тебе. Ми пройшли те, що зараз проходиш ти.

–Формально, це я знайшла тебе.– зауважила вона.

Найджел усміхнувся, Старла вичавила з себе усмішку. Почувши своє ім'я, дівчина перевела погляд на Джилану, яка зупинилася на сходах.

–Ходімо, я покажу тобі твою кімнату. – Джилана виглядала напруженою. Старлі здалося, що новопридбаний дар сирени, по близькості з Найджелом, лякав його половину.

Кімната була невеликою. Але тут було м'яке ліжко і невеликий комод, над яким висіло широке дзеркало. На комоді, ряд за рядом, були фото в позолочених рамках. Тут були фото вродливих людей, але Старла не розглядала їхні обличчя. Тому, що вона побачила одне, яке здалося їй знайомим.

–Хто це? – запитала Старла.

–Це мій ді.. батько... – Найджел зніяковів.– В юності.

Передчуття підкотило до живота Старли. Вона поморщилася.

–А де він зараз? – запитала вона.

–Він помер.

–О... мені шкода. А як?

–Це... не та історія, яку я хотів би розповісти... – він ніяково посміхнувся.

–Вибач. –машинально кинула Старла.

–Що ж... – Найджел задкував до дверей.– Вже пізно. Ванна праворуч по коридору і... дай знати, якщо щось знадобиться. Солодких снів.

Хлопець вийшов із кімнати, зачиняючи двері. Старла дістала з потаємної кишені фото Калеба зі справи про його смерть. Це був абсолютно той самий знімок. За винятком того, що Старла зім'яла фотографію, носячи в кишені. Але без жодного сумніву. Калеб Торвальд був прийомним батьком Найджела. Отже, його прийомна мати... Старла підсвітила дисплеєм мобільного комод, шукаючи другу знайому особу на фото.

–Бінго...– прошепотіла вона, дістаючи фото Калерії з туго зв'язаною косою.

Виходить мер – це теж маг. При тому такий, що живе досить довго і неймовірно добре зберігся. Калерія... де вона чула це ім'я? У будь–якому разі, це поки що все, що було потрібно, Старла покинула будинок Найджела, вибравшись через вікно.

Вона – сирена. Отже, перше місце, де вона дізнається про себе – це магічний світ. Якщо те відчуття припливу сил, яке вона відчула, перетинаючи лінію людського міста і дикої природи, значить уся магія Ґотліна саме там. Старла склала ранець, цього разу вона підготується краще. Одягнувши теплий одяг, підготувавши флягу води і термос із гарячим чаєм, вона закинула в рюкзак сух–пайок і міні–аптечку. Помістивши туди блокнот і книжки, Старла покинула дім. Подорож була довшою і складнішою, завдяки важкому ранцю, але робити було нічого: потрібно йти. Пройшовши південною частиною Ґотліна, вона оминула снігові долини й удаваний замок і ступила на трав'яний пагорб над урвищем. Вдалині виднілися скелі. Дівчина була впевнена, що їй слід прямувати саме туди. Те місце з її снів, напевно, реальне.