Рік Вейкман (Wakeman) - Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)

вулиці. Тож він пішов до басейну. Ми всі зібралися біля стійки реєстрації, і я запитав: "Що тоді всі збираються робити перед саундчеком?".

Кріс відповів:

- Я піду до своєї кімнати й завалюся на ліжко.

- Я ляжу біля басейну, — сказав Джон.

Тоді "Угода-на-День" сказав:

- ... А я піду й ляжу на телефоні.

Так, вступ закінчено, назад у Середньовіччя.

Добре, 1975 рік.

Уявіть собі сцену. Я на зустрічі з Харві Голдсмітом, найвідомішим промоутером і агентом в історії рок-н-ролу, і "Угодою-на-День" Лейном у його офісі в Ноттінг-Хілл Гейт. Ми обговорюємо десятки моїх ідей щодо виконання "Короля Артура" наживо.

- Ну, я думаю про замок, коней, лицарів, середньовічні костюми, в "Імперському Басейні Уемблі"...

- Це буде коштувати купу грошей, Рік, — скривився "Угода-на-День". - Ми повинні зробити це, в крайньому випадку, в "Ройял Альберт-Холі".

- Не хочу робити це в Альберт-Холі, там погана акустика, і, крім того, я не зможу побудувати замок у Ройял Альберт-Холі. Я хочу зробити це на Уемблі.

- Ти не можеш зробити цього на Уемблі, Рік, — сказав Харві.

- Чому це ні?

Я чітко пам’ятаю самовдоволене обличчя Брайана, коли Харві відповів:

- Тому що дати, які ви хочете зайняти, будуть безпосередньо напередодні виступів Holiday on Ice[19], і потрібно три тижні, щоб вони встановили обладнання, а потім заморозили лід, тому ми просто не можемо виступити.

Мене це не стримало.

- Ну, тоді я зроблю шоу на льоду...

- Ріку, не будь смішним, цього ніколи не станеться ... тепер іди й подумай про "Ройял Альберт-Хол".

Я думав про це... і відхилив цю думку. Я вийшов з офісу, сів у свою машину й поїхав просто на Фліт-стріт, припаркувався біля Фаррінгдон-роуд, пройшов до площі Червоного Лева й зайшов до пабу "Червоний Лев". Кріс Велч, редактор Melody Maker, був там.

Коли ми випили першу пінту, я сказав:

- Кріс, у мене є для тебе ексклюзив. Я виконую "Короля Артура", повний симфонічний оркестр, Англійський камерний хор, чоловічий хор...’

- О, Рік, це досить амбіційно...’

- ... І повний гурт ...

- Чувак...

- ... У замку ...

- Правильно... Ще щось?

- ... На льоду.

Я вигадував це, чесно кажучи, сидячи там і розповідаючи Крісу про всі ці грандіозні плани для повної середньовічної театралізації, про коней, лицарів, багато іншого – все це звучало блискуче, не в останню чергу тому, що це було вперше. Я теж це знав. Він запитав, як би ми налаштували звукові системи, якби я був у центрі уваги, і я сказав, що доставлю систему підсилення Clair Brothers з Америки, оскільки вони вміють монтувати таке концертне обладнання, а ніхто у Великій Британії не міг це зробити це в той час. Гучномовці будуть підвішеними посередині, у сітці, для об’ємного звучання.

- Рік, це ж новина на першу сторінку! Чи можу я запустити це?

- Будь ласка, наливайте собі самі.

Через два дні, коли Melody Maker з’явилася в газетних кіосках, мені зателефонувала "Угода-на-День" Лейн і обізвав мене дуже коротким і конкретним гінекологічним словом. Як тільки я заперечив, що я не такий, він сказав:

- Що ти в біса накоїв, Рік?

- Ну, це більше за те, що я збираюся робити, Брайане... Король Артур на льоду.

Я був дуже задоволений собою. Але потім я пішов на зустріч до керівництва, і мені сказали, скільки все це буде коштувати.

І буде недешево.

Насправді, це було катастрофічно, і навіть з аншлагами вистава коштувала б мені набагато більше грошей, ніж я міг би заробити. Пам’ятайте, це було ще до часів спонсорства, до того, як телебачення купувало права на концерти з оплатою за перегляд наперед, до того, як відео та DVD-диски шоу допомагали підтримувати тури грошима. В нашому випадку, все це потрібно було фінансувати за рахунок продажу квитків. "Угода-на-День" дозволив мені поспілкуватися з бухгалтером Девідом Моссом, прекрасною людиною, який сказав: "Рік, якщо ти продаси всі три вечори в Імперському Басейні Уемблі, то всю цю суму грошей ти втратиш. І він вказав на те, що здавалося чиїмось номером телефону на клаптику паперу.

- Ще не пізно скасувати все це, — з надією сказав Брайан.

- Ні-ні-ні! Ми не можемо скасувати це. До речі, я думаю, що це коштуватиме дорожче. Ми неправильно спланували бюджет для фігуристів.

Вірте чи ні, але я справді дещо знав про катання на ковзанах і тому знав, що більшість найкращих фігуристів живуть у Східній Європі та Австралії, тому нам доведеться привезти їх сюди й розмістити десь на час виступів. Тож ми знову підрахували цифри й узгодили суму, яку я мав втратити. Вона була схожа на державний борг Парагваю.

Ви пам’ятаєте, як я хвилювався, коли зрозумів, що в моїй валізі все ще лежить форма КДБ, сидячи в офісі безпеки Ігоря в Росії. Дивлячись на колосальні втрати, які я мав понести на "Королі Артурі на льоду", я відчував абсолютно протилежне відчуття.

- Якщо це буде робитися, це має бути зроблено належним чином. Рішення прийнято, хлопці. "Король Артур на льоду" буде!

Створення декорацій було схоже на участь в одному з Семи Чудес Сучасного Світу. Спершу ми почали будувати замок, і я проводив години й години на нарадах із теслями та будівельниками, пояснюючи ім. про фортечні мури та про те, як вони повинні розмістити оркестр і хори. У той же час ми привезли фігуристів і як божевільні проводили репетиції з ними. Мені подобалася кожна хвилина.

Тим часом ідею розповсюдили ЗМІ. Особливо їх зацікавило те, що я сказав, що будуть задіяні коні.

На льоду.

- Ти точно кажеш, що збираєшся показати коней на льоду, Рік?

- Безумовно, і це буде фантастично. Коней буде багато.

За три дні до трьох виступів усі квитки були розпродані, але RSPCA, організація із запобігання жорстокому поводженню з тваринами та навіть Рада лондонського району Брент, де міститься басейн Уемблі, безжально допитували мене про можливу небезпеку для цих коней.

Я спокійно пояснив, що ми створили спеціальні стайні за межами Уемблі, біля автостоянки для артистів, і що все в порядку. Тоді я запросив близько п’ятдесяти найбільших газет і журналів світу, щоб показати їм цих коней. Представники RSPCA та Рада району Брент також були там, а також протестувальники, готові плюватися на всі сторони, коли ми показали тварин.

Окрім того, що це не були справжні кіні,