Ретта Кім - Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім

— То ти хочеш, щоб я з тобою поїхав? — усміхнувся хлопець.

-… якщо хочеш, звичайно. Але за умови, що ти не будеш мене  бісити, — промовила я.

— Домовились, — одразу погодився хлопець.

— Ти навіть не подумав, — мене це трохи здивувало.

— Так немає про що думати, — чомусь здалося, що в нього усмішка до самих вух.

— Скажи мені от що…

— Що?

—  Не перебивай, Стюарте, — буркнула я.

— Алекс. Говори.

— І як тобі ще не набридло… — зітхнула я. — В тебе часом родичів немає? Сестри, наприклад…

— Не зрозумів… чому ти запитуєш? — трохи розгублено запитав він. Почула, як він тихо вилаявся. Цікава реакція. — Тебе що, Софі знайшла?

— Ага, та, що Робертс, — пирхнула я.

— От же… шило…

— Вона така ж вперта, як і ти? Чи її може злякати моя поведінка?

— Вона моя старша сестра. Не знаю, за яких обставин ви зустрілися і як ти себе повела, але ні… її нічим не налякаєш, — промовив Алекс. — Готуйся, Іс, вона тепер тебе при кожній слушній нагоді знаходити буде…

***

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно