Вікторія Сурен - Фатальне інтерв'ю, Вікторія Сурен

— Це Ангеліна.

— Впускаю! — замок пищить, а Аніта моментом тягне металеві двері. Я люто позбуваюся тривожного повітря з легень, розправивши плечі, а опісля солідно ступаю багряними туфлями-човниками до під’їзду.

Поняття бісового не маю, як мушу поводитися перед тіткою Назарія. Це питання слід обговорити, бо хтозна, яку гру веде цей горе-актор.

Враз дістаю з сумочки серветки та, поки Аніта викликає скляний ліфт, починаю приводити ноги до тями. Брудні березневі вулиці геть не для мого стилю, однак сьогоднішнє вбрання справді вишукане та гідне захвату. Волосся підкручене та зібране в тугий хвіст, у вухах масивні золоті сережки-краплини. На тілі білий светр з об’ємним горлом, білі штани в підлогу та чорний плащ до самих щиколоток. Кінці светра я витягла та завернула поверх рукавів пальто, додаючи контрасту.

Це таки має право на комплімент.