НМ - Чародій, НМ

Дівчина закричала, її голос прорвав тишу ночі, і страх заповнив кожну клітину її тіла. Вона швидко прижалась до хлопця, її руки міцно обхопили його, а очі наповнились слізьми. Вона затулила обличчя, намагаючись стримати тремтіння, що охопило все її тіло.

— "Виключи, я боюся..." — прошептала вона, майже не в змозі вимовити ці слова.

Хлопець швидко підійшов до телевізора, наче бажаючи хоч якось відключити це кошмарне видиво. Його рука тримала пульт, а погляд був повний здивування і занепокоєння.

— "Все гаразд," — сказав він, хоч і не був певен, чи він сам вірить у свої слова. Йому теж стало страшно, але він не міг показати цього. "Я вимикаю, не переживай."

Телевізор вимкнувся, але тиша, що настала, не принесла спокою. Вона була важка, давляча. Вони сиділи в темряві, а за вікном ночі не було ані звуку.

— "Ти в порядку?" — тихо запитав хлопець, обережно обіймаючи її.

Дівчина сиділа в нього на руках, намагаючись заспокоїтись, але серце все одно билося шалено. Їй здавалося, що навіть коли телевізор вимкнений, монстри все одно залишаються. І вона не знала, чи зможе коли-небудь відчути себе в безпеці після того, що побачила.

— "Це все не було реальним, правда?" — її голос тремтів.

Хлопець не відповів відразу, затримавши подих. Він теж не був впевнений. Він обережно підняв її голову, щоб вона подивилася йому в очі.

— "Ні, це було просто... просто твій страх. Ти не одна, я поруч," — сказав він, і хоч його слова були твердими, він сам відчував, як холод прокрадається в його душу.

Дівчина закрила очі і просто кивнула. Вона не знала, чому її серце продовжувало боятися, навіть коли все було вимкнене. Але вона також знала, що з ним вона не залишиться одна в цьому жаху.

Але чомусь вона не могла забути того обличчя на екрані. І навіть коли вона заплющила очі, темрява не зникала...

Дівчина глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтись, і погладила себе по руках, ніби намагаючись вигнати залишки страху. Хлопець, побачивши її сумнівний погляд, посміхнувся, намагаючись додати впевненості.

— "Це просто кіно, все добре, — сказав він, — Не переживай. Це просто вигадка. Нічого страшного."

Він намагався бути спокійним, щоб вона теж відчула себе в безпеці, але навіть його голос звучав дещо м'якше, ніж зазвичай. Всі ці жахи на екрані дійсно виглядали страшно, але він сам розумів: це не більше, ніж вигадка. Сценарій. Тривога. Жахи. І хоча його серце теж билося швидше після того, що вони побачили, він намагався не показувати цього.

Дівчина злегка посміхнулась і кивнула.

— "Ти правий... це всього лише кіно... просто страшно стало, ось і все."

Вона обережно відсахнулась від нього, намагаючись відновити контроль над собою. Її нерви все ще були на межі, але вона зрозуміла: разом із ним їй легше впоратись з цією темрявою, навіть якщо вона не була справжньою.

— "Може, краще перестати дивитись ці фільми?" — сказала вона з невеликою усмішкою. — "Я не хочу, щоб знову так було."

Хлопець кивнув і навіть посміхнувся в відповідь. Він підвівся і вимкнув телевізор остаточно, щоб не залишити навіть найменшого натяку на той жах, що ще кілька хвилин тому їх охоплював.

— "Добре, не будемо більше дивитися нічого страшного," — сказав він, повертаючись до неї з усмішкою. — "Можемо подивитись щось легше, або просто посидіти в тиші."

Дівчина кивнула, відчуваючи, як її серце заспокоюється, коли вона повернулась до реальності. Вона дивилась на нього, вдячна за його підтримку.

— "Дякую," — тихо сказала вона. — "Ти завжди знаєш, як заспокоїти."

Її очі знову стали блищати, і страх відступив. Вона розуміла, що поруч з ним вона могла подолати будь-які кошмари.

Шорох за спиною був ледве чутним, але достатньо, щоб змусити їх обоє обернутись. Дівчина відчула холод, що різко пронизав її спину. Її серце застигло на мить, коли вона побачила темну фігуру, що з'явилася в дверях. Вона не встигла навіть здогадатися, хто це, як її світ раптово змінився.

Ніж вдарився в її голову з неймовірною швидкістю. Холодна металевий лезо проникло в її череп, і перед її очима потемніло. Вона відчула, як її ноги підкошуються, і падала до підлоги. Крики не встигли вийти з її горла, перед тим як всі відчуття розплились у чорній безодні.

Хлопець, який тільки що намагався заспокоїти її, не встиг навіть осмислити, що сталося. Він повернувся до неї, і його очі зустрілись з порожніми очима її тіла. Але не було часу на паніку, коли ніж уже стикався з його горлом.

Він відчув, як щось холодне пронизало його шкіру, і перш ніж він зміг зреагувати, ніж увійшов глибше, перекриваючи його дихання. Він відчув, як його грудна клітка заповнилась холодом, коли останні миті життя намагались вирватися з нього. Його тіло впало на підлогу разом з її, і світу, здавалось, більше не існувало.

Темрява, що огорнула їх обох, була тією самою, що проникала в їхні душі — і не залишала ні шансу на порятунок.